11 клас

21.04.2021 р.

      Тема : Провідні тенденції в драматургії другої половини XX століття. Формування " театру абсурду" як явища театрального авангарду в 1950-1960 -х рр. Розвиток мовлення ( усно)

  Театр абсурду» (або «драма абсурду») — це сукупність явищ театрального авангарду другої половини XX ст. Сформувався у Франції в 1950-1960-і роки, вплинувши певною мірою на розвиток європейської та американської літератури другої половини XX ст.

Термін «театр абсурду» ввів у літературознавстві англійський літературознавець М. Есслін в однойменній монографії (1961). Він визначив типологічну спільність між творчістю драматургів різних країн і генерацій, зазначивши, що назва «театр абсурду» не означає «ані організованого напряму, ані мистецької школи», а сам термін лише «сприяє проникненню у творчу діяльність, не дає вичерпної характеристики, не є всеохоплюючим і винятковим».

                                                                                Ежен Йонеско

   Постановка драми Ежена Йонеско (1912—1994) «Голомоза співачка» у 1950 році вважається датою виникнення «театру абсурду». Постановка приголомшила глядачів: у ній усе було абсурдно, починаючи з назви, бо ні про яку голомозу співачку в драмі не йдеться. Персонажі ведуть тут безглузді розмови під акомпанемент годинника, який б’є то сім разів, то три, а то й зовсім замовкає.

   У наступній п’єсі «Носороги» письменник створює гротескне зображення будь-якого різновиду фанатизму, який позбавляє людину здатності жити поза стадом. Перетворення на носорогів обивателі сприймають як чергову необхідність, якій треба підкорятися, щоб тебе не запідозрили у неблагонадійності. Першими «змінили шкіру» чиновники, для них уміння підкорятися не роздумуючи є вищою чеснотою. На відміну від своїх співгромадян, які всі перетворилися на носорогів, головний герой п’єси Беранже залишається людиною. Він у відчаї, коли дізнався, що серед носорогів опинилась його кохана. П’єса закінчується повним відчаю монологом Беранже, але в ньому звучить непохитна воля людини, яка вирішила не капітулювати, навіть якщо вона залишилась одна проти всіх.

                                                              Семюель Беккет

  Завоювання «театром абсурду» світової сцени, спочатку скандальне, а потім тріумфальне, забезпечило Семюелю Беккету (1906—1989) славу класика XX століття. Беккет — ірландець за походженням, більшу частину життя він провів у Франції, кілька років був особистим секретарем Джеймса Джойса, який вплинув на його творче становлення. Писав Беккет і англійською, і французькою мовами. Він автор збірки оповідань, чотирьох романів і великої кількості есеїв. П’єси Семюель Беккет почав писати тільки із середини 1950-х років. Сценічний світ його населений істотами-каліками, які не здатні самостійно пересуватися. Так у зорових образах втілюється думка автора про безсилля людини. У п’єсі «Ендшпіль» дія замкнена чотирма стінами кімнати, а герої — каліки й старі люди. У «Грі» персонажі не мають імен. У «Качі-Кач» образ статичного руху створюється кріслом-качалкою, яке, не зупиняючись, не рухається з місця. Світ Беккета — це світ вічного повторення, кожний новий день схожий на попередній, ніколи жодних змін. Персонажі Беккета, проте, здатні бачити смішні відтінки свого становища, у його п’єсах немає чіткого розмежування між сміхом та сльозами.

Макс Фріш

               П’єса «У чеканні Годо» була визнана одним із шедеврів «театру абсурду». Цю п’єсу можна вважати відгуком на цілком конкретні події: Беккет під час війни разом із дружиною брав участь у французькому Опорі та переховувався від нацистів. Мотив чекання, нескінченні розмови у вимушеному усамітненні стали змістом драматичного твору, у якому Беккет поступово відкинув всі конкретні деталі. Він створив двохактну п’єсу, майже позбавлену зовнішньої дії, де всього чотири персонажі. Головні герої, Володимир і Естрагон, чекають на якогось пана Годо, який має розв’язати всі їхні проблеми. Самотні, безпорадні, безпритульні й голодні, вони кожного ранку приходять на умовлене місце зустрічі, а ввечері йдуть ні з чим. Страх і відчай не раз наводять їх на думку про самогубство, не раз вони вирішують покинути місце зустрічі. Але хто ж тоді зустріне Годо? Чекання таємничого Годо, який так і не з’явився, — символ невимовного, яке, з точки зору Беккета, неможливо виразити словами. На питання, кого він мав на увазі, письменник відповів: «Якби я знав, я написав би про це в п’єсі».

Проблема людини, яка втратила себе або ж поривається стати іншою, виглядати інакше, жити по-іншому, проходить крізь усю творчість швейцарського письменника Макса Фріша (1911—1991). Цій темі присвячений і перший серйозний твір Фріша для театру — п’єса «Санта Крус».

   Фріш назвав свою п’єсу «романсом» — ніби лише історією про кохання двох диваків Пелегріна та Ротмістра до дівчини Ельвіри. Та насправді «Санта Крус» — сумна оповідь про самотність людини, про її внутрішній розлад, про недосяжність щастя. Драматург детально змалював картину внутрішньої душевної втоми героїв, які давно відмовилися від повноцінного життя й поховалися у своїх закутках — у «замку» (Ротмістр) і в «піратстві» (Пелегрін).

   У кінці п’єси кожен із героїв усвідомив і прийняв власну долю як хрест: «святий хрест» (саме так перекладається назва порту Санта Крус, а отже, й п’єси) дивного людського життя. «Санта Крус» закінчується торжеством хаотичних начал: у природі (сніг, що переріс у справжній катаклізм) і в людських почуттях — така сама безупинна віхола нездійсненних бажань.

Фрідріх Дюрренматт

    Швейцарець Фрідріх Дюрренматт (1921—1990) був не тільки письменником, а й художником, більшість своїх книг він ілюстрував власними малюнками. Слава прийшла до нього з п’єсою «Візит старої дами». Це жорстокий фарс, який автор радив грати з усією людяностю й обов’язково з гумором. Стара дама — тепер американська мільярдерша Клара Цаханасьян — повертається до рідного містечка, де колись її зрадив коханий, а сама вона опинилася на панелі. Тепер вона хоче, щоб за мільярд доларів був убитий той, хто колись спокусив її. Мер відповідає їй під бурхливі овації городян, що мешканці міста поки що живуть у Європі, вони християни й відкидають цю пропозицію. Стара дама спокійно вимовляє: «Я почекаю». У п’єсі діють не чудовиська, а звичайні люди, та їм невдовзі стає зрозуміло, що благородство не можуть замінити ні високі прибутки, ні можливість дати освіту дітям. І гроші роблять свою справу: крамаря Альфреда Ілла вбивають.

Д/з. чит стр. 215-216

14.04.2021 р.

      Тема : Відображення моральної деградації людства. Символічний зміст образу янгола

1. Слово вчителя

 Ви,звісно,помітили, що дія в оповіданні Ґ. Ґарсії Маркеса «Стариган із крилами» відбувається на узбережжі латинської Америки, але ані точних координат, ані назви селища у творі не зазначено. напевно, автор цим намагався сказати, що описане селище — це символічна модель усього людства, яке в гонитві за матеріальними благами втрачає високі духовні ідеали та моральні орієнтири. Справжнє диво для мешканців селища було лише розвагою. Воно не змінило нікого, позаяк ніхто й не прагнув змін. Отже, сенс не в тому, що диво виявилося нібито несправжнім, а в тому, що мешканці самі не здатні були побачити справжнє диво та творити диво в собі.

Образи-символи в оповіданні Ґ. Ґарсії Маркеса «Стариган із крилами» (записати в зошит)

Образи світу людей	Селище	Модель людства
	Мешканці селища	Примітивність та обмеженість натовпу
Образи-люди	Стариган із крилами	Божий посланець, символ знехтуваної віри та уособлення природи
	Пелайо та Елісенда	Утілення прагматизму
	Отець Ґонзаґа	Категоричність невігластва
	Хлопчик	Жорстоке дитя хворого суспільства
	Жінка-павук	Символ деградації суспільства
Образи світу природи	Дощ	Символ необхідності духовного очищення землі
	Краби	Життєві негаразди та випробування
	Морська стихія	Бурхливе й суперечливе життя
	Морський вітер	Відчуття свободи

Узагальнювальне слово вчителя

— Як ви вже переконалися, оповідання Маркеса «Стариган із крилами» багате на символіку. Образ старигана є символом не тільки божого послання, знехтуваної віри та нагадування про те, що духовність гине, він є втіленням національного характеру з його чеснотами й вадами. Він також є уособленням природи (не випадково його поява супроводжувалася немилосердним дощем, який символізував страждання).

В оповіданні-притчі змальовано ситуацію зустрічі людей з дивом. Щоправда, ця зустріч суттєво не вплинула на життя людей: існуючи поруч, світ людей і світ надприродного залишаються відокремленими один від одного, тому кожен із них приречений на самотність. Диво нічого не змінило в житті людей: окрім будинку, що його збудували Пелайо та Елісенда на гроші, виручені від показу незвичайного старигана, у селищі все залишилося як раніше. Люди навколо ангела настільки поринули в буденність, що навіть не заслуговують на покарання (про нагороду взагалі не йдеться). З ангелом, який відлетів, зникає щось чарівне та важливе, що вони не розпізнали й чого не збагнули.

Ангел став своєрідним нагадуванням людям, що вони поступово перетворюються на порожню оболонку, позбавлену духовності. Хіба це не нагадує нашу сучасність? Хіба ми не помічаємо, як дедалі більше людей дбають про матеріальне збагачення, забуваючи про духовне й душевне відродження, про красу й людяність у всьому? люди не помічають справжнього дива, оскільки закриваються від нього.

Д/з. Повторити зміст творів «Старий і море» Е. М. Гемінґвея та Стариган із крилами» Ґ. Ґарсії Маркеса.

07.04.2021 р.

      Тема : Г'абрієль Г'арсіа Маркес" Стариган із крилами"

   Слово вчителя

Ще з безтурботного дитинства багатьом добре відомо про них…про янголів. Хтось читаючи молитву до ангела, якої навчила турботлива бабуся, промовляє : «Ангелу мій, охоронцю мій…» Хоча ніхто з нас не бачив цих

істот, але ми нібито не заперечуємо їхнього існування.

 

  Янгол — в християнській, мусульманській і іудейській релігіях:

надприродна істота, посередник між Богом і людьми, виконує волю Бога.

Біблія називає янголів службовими духами. У християнстві вважається, що

кожна людина має свого янгола-охоронця, що посилають до неї після

таїнства хрещення. Існування янголів було підтверджено папою Римським

Іоанном Павлом ІІ в 1986 році. Вони прилітають до нас, щоб нагадати про необхідність морального очищення, духовного піднесення.

   Слово «янгол» у перекладі з грецької означає «вісник».

Отож, він є прямим зв'язком між Богом і людьми, між Небом і Землею.

Можливо, янгол у Маркеса відчув безпорадність і духовну безсилість людей ісаме тому «прибув» аби відновити втрачену єдність людини зі світом.

  Гарсіа Маркес - це один з найвідоміших письменників сучасності,

найяскравіший представник літератури "магічного реалізму".

   6.03.1928 р.- народився в провінційному селищі Аракатака (Колумбія)в родині

телеграфіста. До восьми років виховувався у домі діда. Тут він мав змогу

прилучитися до скарбів фольклорної традиції. Навчався в єзуїтській школі та

національному коледжі. 1947 р.- вступив на юридичний факультет

Національного університету в Боготі. 1948 р. – через початок “віоленсії”

університет було закрито. Гарсія Маркес переїхав до Картахена –де-лас-

Індіас, де продовжив навчання в університеті , зав'язав знайомства в

літературному середовищі, розпочав репортерську діяльність. 1952 р.-

надрукував нарис “Ла-Сьєрпе”, присвячений народним повір'ям і легендам.

1954 р.- повернувся до Боготи, продовжив журналістську роботу в газеті

“Ель Еспектадор”. Створив низку нарисів і репортажів про колумбійське

життя; зблизився з представниками комуністичного руху. 1961 р.-

повернувся до Латинської Америки. Кінець 50-80-х років пише свої найкращі

твори: повість “Полковнику ніхто не пише” (1958 р.), роман “Сто років

самотності” (1967 р.), збірка “Дивовижна й сумна історія….”(1962 р.),

романи “Осінь патріарха” (1975 р.) і “Кохання під час холери” (1985 р.) та

інші. У Мексиці у віці 87 років помер славетний колумбійський письменник,

лауреат Нобелівської премії з літератури Габріель Гарсіа Маркес.

   Художній світ Маркеса характеризують:

-  прагнення відтворити “моделі” національного буття,національної історії, національного мислення;

- поєднання соціального й буттєвого аспектів, майстерна передача їхнього місцевого колориту;

- міфопоетична забарвленість картин повсякдення й побуту;

- тема розладу людських взаємин у світі;

 - змалювання дивного, незвичайного, абсурдного, надприродного,

усяких метаморфоз;

-        створення фантастичної дійсності, в якій зруйновані межі між

реальним та надреальним, об'єктивним і суб'єктивним.

   Проблематика оповідання «Стариган з крилами».

   Г.Гарсіа Маркес у оповіданні «Стариган з крилами» піднімає ряд

проблем. Найяскравіше можемо прослідкувати проблему духовного падіння

суспільства, моральної деградації людства. Варто наголосити також на

проблемі вибору – що у сучасному світі вибирає людина – земне чи мирське

– добро чи зло? Чи готова пожертвувати принаймні мізерно заради порятунку

незнайомої людини? Яскраво автор показує проблему любові до ближнього,

особливо в епізодах, коли люди згущають над янголом – б’ють, припікають

залізом, тицяють пальцями, кидають у клітку недоїдки, а він просто терпить.

            Філософський сенс зустрічі янгола з людьми.

  Оповідання «Стариган з крилами» - це тонкий і надзвичайно чутливий

сплав почуттів у реальному та міфологічного вимірах. Жителі невеличкого

селища Пелайо та Елісенда надзвичайно заклопотані своїми справами.

Погода жахлива, дощ не припиняється уже впродовж трьох діб. У таку

негоду подружжя знаходить на своєму подвір’ї старого, лисого жебрака, в

подертому одязі, який не мав змоги підвестися через велетенські крила, які

так природньо виглядали із-за спини. Коли люди трохи отямилися, дійшли

висновку, щоб перед ними янгол. Парадоксально, та ми звикли уявляти собі

їх зовсім по-іншому…Посланці Господні мають бути білосніжні, прекрасні,

витончені…Усі життєві негаразди і біди є місцем для зустрічі з Богом. І цей

Ангел теж прийшов в той момент, коли цього потребувала не лише родина

Пелайо, але й усі жителі селища. Чому в такому вигляді? Напевно, щоб

відобразити глибину душі і помислів цих людей. Адже, із прибуттям ангела

ніхто з них не змінився, духовно не очистився, їхні серця не тягнулися до

світла.

   Найвищою метою подружжя було матеріальне збагачення, жителів

селища – побачити «дивину», люди завжди потребують вина і видовищ,

отцеві – не втратити свою парафію. Ці люди просто звикли жити своїм

приземленим безкрилим життям, зовсім не усвідомлюючи сутність

людського призначення на землі. Мірилом людських взаємин стають не

любов, повага, добро, а гроші, матеріальні здобутки. Цим оповіданням Г.

Гарсіа Маркес хотів людство попередити і показати, як близько ми до

«безкрилої» катастрофи… Люди не здатні сприйняти високі, благородні

істини, вони перебувають у полоні байдужості, корисливості, розрахунку.

Але автор має надію на краще, тому ангел не помирає, а одужує і відлітає в

піднебесся.

                     Алегоричний сенс зображення людського суспільства.

   Аналізуючи відношення до янгола Елісенди га Пелайо, слід

акцентувати увагу на прагматизмі цих людей: вони беруть плату за янгола і

на виручені гроші будують дім з балконом, не забуваючи, правда, поставити

грати на вікна, щоб до помешкання не залітали янголи. Це святотатство, не

говорячи вже про те, що здоровим глуздом не поясниш такого перевернутого

світу людської моралі. Після цього не так вже й дивно, що Елісенда виганяє

янгола зі спальні віником, що він перетворив її життя на пекло, бо вміє

множитися і наповнювати собою всі помешкання. Зрозуміло, що, коли янгол

змахнув крилами, героїня почуває себе нарешті щасливою, що говорить про

очевидність літературної паралелі: у творі Кафки «Перевтілення» всі члени

родини перехрестилися, почувши про смерть потвори, у Маркеса - Елісенда

полегшено зітхнула, — і там, і тут мова йде про втрату героями людяності.

Якщо у мешканців селища справжність янгола викликає сумнів, то у

справжності дівчини-павука сумніву немає: її можна розглядати з усіх боків,

можна ставити їй запитання, причина її перетворення цілком зрозуміла.

Страшна зовнішність і той смуток, з яким вона розповідала про свої нещастя,

— це видовище, правдиве і повчальне, відвертає увагу від янгола та й вартує

дешевше.

                 Формально фантастичні елементи у оповіданні зрощені з побутовими

деталями (мешканці сприймають фантастичне як цілком реальне, земне),

однак за суттю вони протиставлені. Духовна безкрилість, ницість людей

очевидні. Навіть коли янгол покинув селище, люди не зрозуміли, для чого

прилітав янгол, вони не осягли справжнього дива. У янгола оновилися крила,

а люди так і не змогли піднятися над суєтою, над меркантильністю.

Таку ж саму нездатність до спілкування з чудесним ми спостерігаємо і в

реакції земляків Пелайо та Елісенди, що завітали до їхнього подвір'я

наступного ранку: «сусіди стояли перед курником, розглядаючи янгола без

будь-якої святобливості, й кидали йому їжу крізь сітку, немовби то було не

надприродне створіння, а якась циркова тварина».

Евристична бесіда.

-       Яким ви уявляєте янгола?

-       Яким зображений янгол у творі Маркеса «Стариган з крилами»?

 

          

Д/з. чит стр. 206-215, знати зміст оповідання.

31.03.2021 р.

      Тема : Символіка образів. Ознаки притчі у повісті

   

Паспорт твору

Рік написання – 1952 (У 1953 році за свою повість Е. М. Гемінґвей отримав Пулітцерівську премію, в 1954 році — Нобелівську премію з літератури).

Жанр – повість-притча. Повість притча – це твір, який поєднує в собі ознаки обох жанрів: і повісті, і притчі.

Головні герої «Старий і море» – Сантьяго – старий рибалка, Манолін  –  сусідський хлопчисько.

Тема – розповідь про старого рибалку, який здійснив свою мрію – спіймав найбільшу рибу, але так і не зміг її утримати. Проста, невибаглива

історія старого рибалки Сантьяго стає узагальненою історією складного шляху людини на землі, яка щодня веде нескінченну боротьбу за існування, поєднуючи її з намаганням жити у злагоді з навколишнім світом.

Ідея –  «Людина не для того створена, щоб терпіти поразки… Людину можна знищити, але її неможливо перемогти» (Е. Гемінґвей).

                                     Сюжет і композиція

Експозиція — знайомство з головними героями повісті Сантьяго і Маноліном.

Зав’язка — старий збирається вийти в море, щоб зловити велику рибу.

Розвиток дії — пригоди старого у відкритому морі, змагання з рибою.

Кульмінація (їх дві) — по- перше, це перемога рибалки над рибою, а по-друге, боротьба з акулами, під час якої він ледве не загинув, але врятувався, хоча й втратив рибу.

Розв’язка — повернення Сантьяго в селище.

Проблематика твору.

 «Кодекс честі» героїв Ернеста Гемінґвея

Герой Гемінґвея часто опиняється незалежно від своєї волі в умовах, коли людина проходить перевірку на витривалість (глибини Африки, Перша світова війна, тайфун, арена бою биків, Латинський квартал у Парижі, громадянська війна в Іспанії), але стикається насамперед у поєдинку із самою собою.

Душевний надлом, самотність — доля майже всіх героїв Ернеста Гемінґвея, провідний мотив усієї творчості письменника. Герої Гемінґвея ніколи не здаються. Поразка робить їх сильнішими, змушує шукати і знаходити сенс існування в найважливіших людських відносинах — дружбі та любові. Це мужні люди, які протистоять долі, стоїчно долають відчуження, в кожному з них — частинка особистості автора, його незламної волі до життя.

Образи- символи повісті «Старий і море»

Заповніть чек-лист «Е. Гемінгвей «Старий і море». Узагальніть вивчене.

                Історія із життя героя:

______________________________________________________________________________________________________________________________

      Нові почуття, враження:

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Філософський, алегоричний зміст. Лейтмотиви у творі:

   Мотив незвичайної риби.

Поєдинок між старим та акулами – то лише видима частина «айсберга».

____________________________________________________________________________________________________________________________________

 

                Сантьяго переможець чи переможенний?

Перемога над такою чудо-рибиною означала для Сантьяго не просто вдале завершення його виходу в море, а досягнення головної мети та вищого сенсу всього його рибальського життя.

____________________________________________________________________________________________________________________________________

   Самотність і жорстока боротьба за виживання.

Розмірковуючи про щастя, старий постійно пов’язує його з поняттям «купити».

__________________________________________________________________

 

                Образи-символи в повісті.

___________________________________________________________________________________________________________________________________

                Питання автору:

____________________________________________________________________________________________________________________________________

                Мої висновки:

____________________________________________________________________________________________________________________________________

Д./з.   Перегляньте експрес-урок 16. Е. Хемінгуей «Старий і море».

Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=L3Wz2fcjxg4      (Автор  К.С. Ніколенко) 

Опрацюйте презентацію Ернест Гемінґвей "Старий і море". Режим доступу: https://vseosvita.ua/library/prezentacia-ernest-gemingvej-starij-i-more-vcitel-si-avramenko-226102.html (Автор С.І. Авраменко)

17.03.2021 р.

     Тема: Загальна характеристика провідних тенденцій прози другої половини XX століття. Ернест Гемінгвей " Старий і море"

     1.Слово вчителя

      XX століття — ера технологічної революції і низки проривних  винаходів, зокрема: повітроплавання, ракетобудування, атомна енергетика,  атомна зброя, космічні технології, радіо і телебачення, мобільний телефон,  комп'ютер, інтернет, антибіотики, нанотехнології, кріотехніка, перехід від індустріального до інформаційного суспільства, розширення ноосфери в межах Сонячної системи. Крім того, XX століття багате на доленосні наукові відкриття в різноманітних галузях: генна інженерія, теорія відносності,  клонування,  надпровідність,  космогонія,  космологія та ін.

   Кінець століття — період інформаційного суспільства і глобалізації і, водночас, загострення глобальних проблем людства, вирішувати які людство повинно в наступному XXI столітті: перенаселення, вичерпання ресурсів,  глобальне потепління, деградація довкілля та інших.            

  2. Словникова робота.

  Соціалісти́чний реалі́зм  - термін, що закріпився у радянському мистецтвознавстві для позначення художнього методу та стилю, що панував у СРСР з 1930-х. Основними його рисами прийнято вважати: присутність нового героя – революціонера-пролетарія, комуніста; оспівування комуністичних ідеалів; відображення і оцінка життєвих ситуацій з точки зору марксизму-ленінізму; багатогранність художніх форм і проявів.

   Екзистенціалізм – течія в літературі Європи, що виникла після Першої світової війни, сформувалася у 1930-40-х, набула розквіту в 1950-60-х роках; в основі якої лежить зосередженість на особі, що залишилася наодинці з буттям.

Сім'я Е. Гемінгвея 1905 р. 
 

              Щоб більше дізнатися про життя та творчість письменника пропоную QR - коди

  

У повісті " Старий і море" є три плани:

- реалісний

- філософський

-міфологічний

Д./з. чит стр.182-205 

10.03.2021 р.

    Тема : Контрольна робота "Антиутопія у світовій літературі.

                         

1. Який з висловів належить Дж.Оруеллу

 А. Залізна завіса

  Б. Холодна війна

 В. Енергетична наддержава

 Г. Суверенна демократія

2. У творі  " Скотоферма" під виглядом ферми тварин Дж. Оруелл зобразив

А. Німеччину

Б. СРСР

В.США

Г. Європу

3.Наполеон підтримував порядок на фермі за допомогою

А. соратника Сніжка

Б. зграї вихованих ним собак

В.наказів на заповідей кнура марка

Г. обіцянок про краще майбутнє

4. Знайдіть правильну відповідь. Для брехтівської драми була характерна настанова:

А. на відтворення напруженої дії

Б. на перетворення "дії" на "розповідь" 

В. на створення " драми- дискусії"

5. Головним прийомом зображення психологічного стану головного героя в оповіданні Г. Белля є:

А. Діалог автора з героєм

Б. Внутрішній монолог

В. Опис подій

6.Проблема рівноцінності двох великих культур окреслюється у вірші " Фуга смерті" за допомогою: 

А. Порівняння і протиставлення жіночих образів Суламіф і Маргарити

Б. Використання культурно- історичних асоціацій

В. Використання поліфонії

7 .Встановити відповідність

1. «Матінка Кураж та її діти»	А) роман
2. «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…»	Б) драма
3. «Фуга смерті»	В) оповідання
4. «Список Шиндлера»	Г) вірш

8. Письменник,  який викриває абсурдність і жорстокість війни, описуючи скалічену долю молодого солдата.

А) Б.Брехт,    Б) П.Целан,    В) Г.Белль,    

9. Яке твердження не є характерним для  епічного театру?

А)глядач спостерігає, замислюється; 

Б) автор звертається до почуттів глядача,   

В) нові жанри,  

Г) фінал відкритий.

10.Цей жанр – подібний до балад, містить їдку сатиру й критику суспільства – розробив…

А) Б.Брехт,    

Б) Г.Белль,     

В) П.Целан.

11. Встановити відповідність.

1.Б.Брехт «Матінка Кураж та її діти»	А)Праворуч у вікні я побачив заграву пожежі – усе небо було червоне, й на ньому врочисто пливли чорні, густі хмари диму
2.Дж. Орвелл  " Скотоферма»	Б)Майстер очі в нього блакитні він влучить в тебе свинцевою кулею він влучить точно
3.П.Целан «Фуга смерті»	В)Уже годі було розібратися, де людина, а де свиня.
4.Г.Белль «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…»	Г)Тільки війна краще, ніж мир, годує людей.

 12. Його позбавили громадянства, а книжки спалювали в нацистській Німеччині.  

 А) Б.Брехт,  

  Б) Г.Белль,   

  В) П.Целан.

Написати твір на одну із запропонованих тем:

1. Гортаючи сторінки....( зазначити твір і автора)

2. Лист- звернення до людства на антивоєнну тему.

3. Щоб не повторилося... ( за творами Дж.Оруелла, Г. Белля) 

 Контрольну роботу виконати на листках і переслати мені на електронну адресу     tanya.kaplya@ukr.net

24.02.2021 р.

  Тема: Пауль Целан " Фуга смерті"

    23 листопада 1920 р. у місті Чернівці, у німецькомовній небагатій єврейській родині Анчелів, народився хлопчик Пауль. Батьки його попри все зуміли дати синові хорошу освіту: спочатку була початковій школа з німецькою мовою навчання, потім єврейська народна школа, пізніше румунська гімназія і нарешті ліцей, де крім німецької викладалися румунська, французька, латина, давньогрецька та англійська мови. Пауль був дуже обдарованою дитиною, мав прекрасну пам'ять. Завдячуючи наполегливій праці, талановитий хлопчик стає справжнім поліглотом. У 1938 р. Пауль Анчель складає випускні іспити і їде до Франції вивчати медицину. Він починає вчитися у Підготовчій медичній школі французького міста Тур. Та починається Друга світова війна, і він мусив повернутись на батьківщину. Тут він навчається в університеті на філологічному відділенні романістики, вивчаючи французьку та російську філологію. Російська література так захопила Пауля, що він почав перекладати вірші Сергія Єсеніна, поета, який його найбільше вразив. Целана вважають одним з найкращих  перекладачів на німецьку мову творів французьких та російських поетів. Дуже любив перекладати вірші Аполлінера, чиї співучі рядки були йому особливо близькі.  Завдяки його неперевершеним перекладам з англійської, французької, російської, італійської, румунської, португальської, гебрайської мов по-новому німецькою зазвучали Вільям Шекспір та М. Лермонтов, Поль Верлен та Артюр Рембо, Гійом Аполлінер та Джузеппе Унгаретті, О. Блок та Рене Шар, Осип Мандельштам та багато інших майстрів світового красного письменства.

   Проте війна наздогнала поета й у рідному місті, знову перервавши його навчання. Як і десятки тисяч євреїв, Целан став жертвою нацистських переслідувань.Незадовго до кінця Другої світової війни Чернівці були звільнені радянськими військами. Нові порядки, запроваджені новою владою,  примусили Пауля виїхати за кордон.       

    Його поневіряння розпочалися з Бухареста. В цей час у Бухаресті проживав буковинський поет Альфред Шперберг- один з найвідоміших німецькомовних літераторів, якому Пауль хотів показати свої вірші. Шпербер оцінив Целана як молодого генія і дав йому притулок в своєму домі. Саме подружжю Шперберів поет завдячує своїм псевдонімом – це анограма (т.т. перестановка складів ) його прізвища Анчель у румунський транскрипції “ An-cel ’’- “ Cel-an’’.

      У Бухаресті Целан співпрацює з видавництвом “ Російська книга’’,  перекладає твори російських письменників, тут у бухарестському часописі  “Агора” з’явилася його перша публікація – 3 вірші, підписані псевдонімом, який згодом стане постійним.

      Проте дуже швидко у Румунії поет відчув політичний дискомфорт – тут також встановилась тоталітарна система комуністичної влади.

     Тому у 1947 р. Целан подався до Відня. Тут він підготував до друку свою першу поетичну збірку “Пісок із урн” (1948 р.). Проте фінансові нестатки, відсутність особистих і творчих контактів завадили Целану надовго затриматися у Відні.

1948 р. Целан переїхав до Парижа, який став постійним місцем його проживання. Тут його життя ніби налагодилось: він завершив освіту, став лектором Сорбонського університету, одружився з талановитою художницею Жізель де Летранж, яка народила йому сина Еріка( і,до речі, стала найкращим ілюстратором його творів). Тут, у Парижі, одна за одною з’являються його поетичні збірки:    “ Мак і пам’ять”- 1952 р.,   “ Від порога до порога ”-1955 р.

   “ Умовні грати”- 1959 р., “ Троянда нікому”- 1963 р., “ Переведення подиху”-1967.,   “ Сонця з ниток”- 1968 р.,   “ Диктат світла”- 1970 р.

         Всього П.Целан є автором 9 збірок ( одна  з них “Рештка снігу” вийшла в світ у 1971 р. після смерті поета).

          Пауль Целан був лауреатом премії м. Бремен (1958 р.) та найвищої у  Німеччині літературної премії імені Георга Бюхнера (1960 р.)

          Однак попри милість долі, що, здавалось, щедро обдарувала поета за пережиті страждання, у його свідомості з роками дедалі більше набирав силу процес саморуйнації.

                      Історія написання вірша «Фуга смерті» 

     Першим поштовхом до створення вірша «Фуга смерті» стала зустріч П. Целана з поетесою Розою Шерцер-Ауслендер, яка подарувала йому свою поетичну збірку «Райдуга», що вийшла 1939 року в Румунії. Її перший вірш  («В життя») містив метафору «чорне молоко», яку й Роза не вигадала сама. Та Паулю Целану вона припала до душі, і він скористався цією метафорою

     Сам Целан пише німецькому видавничому дому, що вірш «написаний навесні 1945 року в Бухаресті». Тео Бак припускає, що перший проект вірша виник восени 1944, але до наступної весни прийняв свою остаточну форму.

      Два роки потому, 2 травня 1947, румунський переклад поеми був опублікований другом Целана Петре Соломоном під назвою «Tangoul morţii» (Todestango) в журналі «Contemporanul». Це була перша публікація Целана. Враження супроводжується коментарем редактора, який приписував віршеві реалістичну основу і це на тлі можливого звинувачення у формалізмі, прийнятої в захисті: «Вірш, переклад якого ми публікуємо, ґрунтується на фактах».

    Причини чому Целан остаточно виступив проти назви «Танго смерті» і надав перевагу назві «Фуга смерті» є невідомими.

     У 1952 році вірш став відомим для більш широкої аудиторії як частина другої збірки «Маки і пам'ять».

    «Фуга смерті» був не тільки «найвідомішим прикладом поезії Голокосту», але «найбільш знаменитим віршем класичного модернізму» взагалі. Біограф Целана Вольфганг Еммеріх аналізує: «Його „Фуга смерті“ є, мабуть, віршем століття».

Словникова робота

Голокост (гр. спалений цілком) — загибель значної частини єврейського населення Європи (понад 6 млн.) підчас систематичного переслідування і знищення його нацистами та їхніми підручними в Німеччині та на оку­пованих нею територіях протягом 1933— 1945 рр.

Фуга – поліфонічний (багатоголосий) твір, який експонує одну, або кілька тем почергово у всіх голосах.

Модернізм – загальна назва нових течій к. 19 поч. 20 ст. нереалістичного спрямування, що виникли як заперечення традиційних форм минулого.

Верлібр – вільний вірш без рими і розмірів з довільним чергуванням рядків різної довжини.

     Так, “Фуга смерті” Пауля Целана нагадує: немає суто національного горя – є загальнолюдський біль. Тому необхідні гуманізм, толерантність, повага до кожного народу, адже саме нетерпимість породжує зло, смерть, терор, і навіть високий рівень культури не рятує від насильства.

Д/з. Читати біографію Пауль Целан, в зошитах зробити хронологічну таблицю, читати та аналізувати вірш.

17.02.2021 р.

   Тема:   Генріх Белль "Подорожній, коли ти прийдеш у Спа..." Життєвий і творчий шлях письменника.

   Народився німецький письменник Ге́нріх Теодо́р Белль 21 грудня 1917 року в Кельні                                     

Людство у своєму розвитку знає періоди піднесень і періоди розчарувань, занепаду духу, зневіри і навіть відчаю. І тоді…народжується мрія про сильну особистість, яка здатна зміцнити дух людей, вселити віру у можливість щастя і повести всіх за собою. Так було у давні часи. Згадайте Олександра Македонського (на екрані з’являється портрет Олександра Македонського), який зрозумів, що потрібно народу, повів його на завойовницькі війни. Так було і в епоху Середньовіччя з Чингисханом (на екрані з’являється портрет Чингисхана), так було і в новий час з Гітлером (на екрані з’являється портрет Гітлера).

Сильна особистість… Надлюдина… Це добре чи ні?...

Друга світова війна стала глибоким потрясінням для всієї Європи. Висока культура німецького народу і нице варварство фашистів здавалося несумісним.

(на екрані фото повоєнних часів)

Ще й досі люди не можуть знайти відповіді на питання: як в тій нації, яка дала світові Баха, Генделя, Гете, було таке ганебне явище, як фашизм? Як високоосвічені люди могли розстрілювати жінок, літніх людей, немовлят?

 Але     Однією з найбільших трагедій була, є і залишається війна. Великі і малі війни забрали  десятки, сотень, тисяч, мільйонів людей.  Якою б за кількістю жертв, за масштабами руйнувань не була війна, вона залишає однаково страшний, вогняний слід у людських душах. Дві світові війни стали найжахливішими сторінками в історії людства.

            Війни можуть бути різними з погляду їхніх учасників. Ми з вами говоримо про страждання, які  випали на долю наших земляків. А як судять про війну самі німці? Зробити певні висновки , зрозуміти жахливість війни 1941-1945 років деякою мірою  нам допоможе  оповідання Генріха Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…»

 Війна у творах німецького письменника Геріха Белля - це війна переможених. Він зображує її останній період - період відступу і поразки, проте Белля цікавила не війна як така, а людина на війні. "У величезній кількості жертв, - говорить він, - губиться окрема людина...", саме ця окрема людина, її страждання стають центральним об'єктом зображення.
      Герої Белля - солдати, єфрейтори, фельдфебелі, обер-лейтенанти - прості служаки, виконавці чужої волі, що не знайшли в собі сили протистояти фашизму, а тому самі певною мірою страждають від своєї причетності до його злочинів. Ні, Белль не виправдовує їх - він співчуває їм, як людям.
     У маленькому оповіданні Белля "Подорожній, коли ти прийдеш у Спа..."  йдеться не тільки про заперечення фашизму, а й будь-якої війни. 

2.     Словникова робота

Нацизм (нім.) – назва фашизму в гітлерівській  Німеччині.

Расизм – людиноненависницька політика поневолення народів, визнання «вищих і нижчих» народів. Але расові відмінності (зовнішні) не впливають на розумові здібності людини, її право на щастя.

Мілітаризм (лат. – воєнний) – політика гонитви озброєнь, панування вояччини, підготовки й розв’язання загарбницьких воєн. 

  Слово вчителя

Твір Г.Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» написаний у жанрі оповідання, тому необхідно згадати визначення і жанрові особливості оповідання.

Оповідання – це невеликий за обсягом твір, у якому розповідається про конкретний епізод із життя одного (рідко кількох) головного героя.

Основні ознаки оповідання:

-       нерозривна і чітка побудова;

-       стрімкість розвитку подій;

-       стислі описи;

-       велика роль деталей.

Д/з. Опрацювати біографію письменника, прочитати оповідання

05.11.2020 р.

Тема: Михайло Булгаков " Майстер і Маргарита"

Михайло Булгаков народився 3 (15) травня 1891 року і був першою дитиною в сім’ї. Два тижні він був «Богданом» (так називали нехрещених немовлят). 18  травня того ж року малого Михайла було похрещено у Хрестовоздвиженській церкві священиком Матвієм Бутовським. Михайлом майбутнього письменника назвали на честь покровителя Києва та усієї України, архістратига Михаїла.  Хрещеними батьками хлопчика став історик Микола Іванович Петров і бабуся по батьківській лінії, Олімпіада Булгакова.

Атмосфера, у якій зростали діти Булгакових, була теплою, веселою і творчою. Діти часто засинали під музику Шопена: мати грала на піаніно, батька – на скрипці, і співав. Михало також буде вміти на скрипці й роялі, буде добре співати і навіть у певний час мріяти стати оперним співаком.

Відповідно до автобіографії письменника від 1924 року, свою літературну кар'єру він розпочав восени 1919 року, написавши кілька оповідань. Однак, сестра прозаїка, Надія Земська, згадувала, що на першому курсі університету її брат написав своє перше оповідання «Огненный змей».

Наприкінці жовтня 1919 року Михайло Булгаков разом із 3-ім Терським полком переїхав на Північний Кавказ. Там же у листопаді в складі полку узяв участь у поході на Чечен-аул і Шалі-аул, який проводився задля знищення Республіки Горців Кавказу. Там же відбулася перша публікація фейлетону «Грядущие перспективы» вийшла у газеті «Грозный» 26 листопада 1919 року. Наприкінці листопада Михайло Опанасович переїхав у місто Владикавказ, що у Північній Осетії, де розпочав роботу у військовому шпиталі.

30 квітня 1925 року Булгаков зареєстрував шлюб з Любовю Білозерською. 

4 жовтня 1932 року Булгаков одружився з Оленою Шиловською.

Михайло Булгаков помер 10 березня 1940 р. за двадцять хвилин до п’ятої . Помер вдома, тримаючи за руку кохану дружину. Після сильних мук, які він терпів останнім часом. „Коли він вже помер, - розповідала Олена Сергіївна, - очі його раптом широко розплющилися – і світло, світло лилося з них. Він дивився прямо й вгору перед собою і бачив, щось бачив, я впевнена...”

"Майстер і Маргарита" - це останній роман Булгакова, роман-підсумок і природно, що в ньому поєднався весь комплекс проблем, які хвилювали письменника протягом усього творчого шляху. У романі, на думку критиків і дослідників творчості автора, розкриваються такі філософсько-етичні проблеми:

1)Питання віри

2) Проблема добра і зла

3) Проблема творчості

4) Кохання — вічне

5) Проблеми моралі

6)Проблеми влади

Д/з   Прочитати роман «Майстер і Маргарита», підготуватись до характеристики образів головних героїв.