8 клас

Дорогі учні!

за цим посиланням ви можете знайти

https://sites.google.com/site/vpfilolimp/ekspres-uroki-zl

ЕКСПРЕС-УРОКИ ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДЛЯ 5-8 КЛАСІВ    

Бажаю вам плідного навчання.

28.05.2020 р.

Тема: Узагальненя та систематизація вивченого

26.05.2020 р.

Тема: Розвиток мовлення ( усно) Словесне змалювання портрета сучасних дітей

21.05.2020 р.

Тема:  Контрольна робота ( твір)

Написати твір на одну із тем:

1. Мої враження від.... (прочитаного твору з даної теми)

2. Твір-роздум " Чи легко літати проти правил ?" ( за книгою Чайка Джонатан Лівінгстон"

Контрольну роботу присилати на вайбей або  на електронну адресу  tanya.kaplya@ukr.net

19.05.2020 р.

Тема: Художній конфлікт і можливість його подолання. Ознаки притчі у творі.

Складання інформаційного грона «Чайка Джонатан Лівінгстон».

Д/з. Написати висловлювання «Якщо я стану Джонатаном, чому я навчу інших?»

12.05.2020 р.

Тема:  Алегоричні образи повісті               

     Характеристика образу Джонатана Лівнгстона 

-           Головний герой – Чайка Джонатан Лівінгстон – був не таким, як уся зграя. Його не приваблювала їжа, він мріяв навчитися літати, зрозуміти, що треба зробити, щоб прискорити політ. Задля реалізації своєї мети він відмовився від їжі, тому поведінку героя інші сприймали як своєрідний протест, бажання залишитися вільним і незалежним від загальноприйнятих законів, прагнення зазирнути в майбутнє, викликати в інших прагнення досконалості та зміни життєвого устрою на краще. Джонатан працював на межі своїх можливостей, намагався бути зосередженим та обережним, проте часто зазнавав невдач. Іноді він падав на поверхню води так боляче, що йому здавалося, ніби розбився. У такі хвилини Джонатан намагався бути нормальною Чайкою, усвідомлюючи, що так буде краще для всіх. Потім усвідомлював,що втрачав зв'язок із Силою, яка змушувала його шукати знання. Це спонукало знову опановувати свій страх і основи мистецтва вищого пілотажу, залишатися вірним своїй мрії.

-         Усі члени зграї були переконані в одному: нікому з чайок не дано зрозуміти сенс життя, бо вони приходять у світ для того, щоб їсти і за рахунок цього якомога довше в ньому існувати. Незрозумілий, нескорений, самотній, Чайка Джонатан решту своїх днів провів у вигнанні. Герой не дорікав собі, не шкодував про ціну, яку довелося заплатити за своє прагнення бути першим серед інших у пошуку Прориву. Єдине, що непокоїло його, - це відмова інших чайок повірити у славу польоту. Причини такого життя він вбачав у страхові,злобі і нудьзі.

-         За природою Чайка Джонатан був народжений для того, щоб відкривати істину для інших. Йому понад усе хотілося повернутися до своєї, рідної зграї і навчати  своїх братів гарно літати. «Ми вільні, а тому маємо право йти туди, куди бажаємо, і бути самим собою усюди, де ми є», - саме ці слова пробудили у птахів дух свободи, незалежності, гордості і бажання не скоритися іншим, показати, що вони можуть жити ще краще і без зграї. Коли Джонатан побачив, що його учні вже не потребували допомоги, назавжди покинув їх, виконавши свою місію на землі. Його смерть – це перехід до нового життя. 

     Ознаки притчі у творі

Програмовий монолог: «Мета життя – пошук досконалості, а завдання кожного з нас – максимально наблизити її прояв у самому собі, у власному стані й поведінці, закон на всіх рівнях буття – той самий: свій і наступний світ ми вибираємо за допомогою знання, яке знайшли тут. І якщо тут ми віддаємо перевагу невігластву, то знання наше залишилось дотеперішнім, - наступний наш світ нічим не буде відрізнятися від теперішнього, всі його обмеження будуть збережені, і таким же не підйомним буде гнітючий вантаж незрозумілого виклику».

Немає динаміки подій, авторську ідею не оформлено в системі образів і характерів.

Анімалізм і документалізм. Попри алегоричність, повість залишається чудовим зразком твору про тварин.

       Моральні притчі: місія кожного полягає в тому,щоб стати більш досконалим. На цій дорозі можлива втрата старих друзів, навіть родини, однак не треба перейматися цим, за певний час з’являться нові. Необхідно кожному пам’ятати і не забувати про те, що в усіх випробуваннях їх буде підтримувати безмежна сила світла.

-         Алегоричність повісті:

-         зграя чайок – наше повсякденне життя;

-         політ Джонатана Лівінгстона – свобода;

-         прагнення вдосконалювати політ – шляхи людського самовдосконалення, бажання пізнати сенс буття й осмислити свій статус у світі.

              

 Узагальнювальна бесіда

·        У чому полягав художній конфлікт твору?

·        Яку мету, за Річардом Бахом, людина повинна собі ставити в житті?

·        Що автор у творі вважав найважливішим?

·        Якою є найвища мета людини на землі?

·        У чому сенс її існування?

Д/з. з͐ ясувати, чого навчив Джонатан Зграю, цитати записати в зошит.

07.05.2020 р.

Тема: Річард Бах " Чайка Джонатан Лівінгстон"

  Річард Девід Бах (1936) – американський письменник, пілот за професією.Народився 23 червня 1936 року в Оук Парку, штат Іллінойс. По лінії матері Річард Бах є прямим нащадком великого німецького композитора Йогана Себастіана Баха.1955 року Річард Бах вступив до Університету штату Каліфорнія в Лонг-Біч, де навчався протягом чотирьох наступних років і брав уроки пілотування літака. Істинною пристрастю Річарда завжди були літаки: армійську службу він проходив у резерві військово-морського флоту.У цей час Річард Бах також працював незалежним письменником, продаючи свої статті таким журналам як «Флаінг», «Соурінг», «Еір Фектс» та ін. Більшість книг Річарда Баха певним чином пов’язані з польотом, починаючи з ранніх оповідань, в яких йдеться про літаки, зокрема його перша книга «Чужий на Землі» (1963), завершуючи пізнішими творами, в яких письменник використовує політ як філософську метафору.

Всесвітньо відомим Річард Бах став після публікації філософської притчі «Чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон» у 1970 році. На зйомках фільму «LivingstonSeagull» (1973) Бах познайомився зі своєю майбутньою дружиною, акторкою і в 1981 році вони одружились. З того часу Леслі була постійним співавтором свого чоловіка, а також стала героїнею книг «Міст через вічність», «Єдина» та «Втеча від безпеки». У 1997 році Річард Бах і Леслі Перріш розлучилися. У квітні 1999 року Річард Бах одружився втретє з Сабріною Нельсон-Алексопулос. 31 серпня 2012 року легкомоторний літак, за штурвалом якого знаходився письменник особисто, потрапив у авіакатастрофу. Під час посадки він зачепив лінію електропередач. Річард Бах отримав черепно-мозкову травму і переломи. Він був госпіталізований, перебував у тяжкому, але стабільному стані. Річард Бах провів у шпиталі 4 місяці, згодом був виписаний додому. Він повідомив, що досвід зустрічі зі смертю надихнув його до закінчення четвертої частини повісті «Чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон». За день до аварії Річард Бах передав у видавництво свій останній на цей час твір «Travels with Puff», який 19 березня 2013 року вийшов друком. Саме на літаку з назвою «Puff», письменник і потрапив у аварію.

Словникова робота

Притча –це повчальна розповідь з історії чи повсякденного життя, мета якої викласти духовні чи моральні істини. Істини в притчах подавалися у символах, образах та алегоріях.

Символ –умовне позначення якого-небудь предмета, поняття або явища; художній образ, що умовно відтворює усталену думку, ідею, почуття.

Алегорія (іносказання) – спосіб двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями, з характерними ознаками приховуваного. Алегоричні образи переважно є втіленням абстрактних понять, які завжди можна розкрити аналітично. Значення алегорії, на відміну від багатозначного символу, однозначне і відділене від образу; зв'язок між значенням і образом встановлюється за подібністю (наприклад, лев – сила, влада чи царювання).

- Визначте тему повісті

(Зображення героя, який не хотів бути таким як усі, якого не цікавили низькі турботи повсякденності)

- Яка композиція повісті?

(Повість складається з 3 частин)

- Умовно назвіть ці частини:

(Перша частина зображує духовне пробудження Джонатана, який прагне змінити своє життя та не вдовольняється подіями буденності.Всі його дії не тільки не отримали підтримку Зграї, а й призвели до нерозуміння і вигнання; Друга частина присвячена зображенню прекрасних небес і розумінню того, що «Небеса — це не місце і не час. Небеса — це досягнення довершеності»; Третя частина побудована на виявленні невірного та дійсного розуміння суті польоту, що призводить до протистояння: учні – вчителі)

- Хто є головним героєм повісті Р. Баха? (Чайка Джонатан Лівінгстон).

Р. Бах написав: «А далеко від усіх, далеко від рибальського човна і від берега, вправлявся в польоті самотній птах чайка Джонатан Лівінгстон».

-Чому Джонатан самотній?

( Його дратувало те, що інші чайки булистурбовані лише щоденною боротьбою за прожиток).

- Що вирізняло Джонатана серед інших чайок? Зачитайте.

(«Більшість чайок не завдають собі клопоту, аби дізнатися щось про політ, хіба що найнеобхідніше: як долетіти від берега до їжі та повернутися назад. Для більшості чайок головне їжа, а не політ. А для цієї чайки політ був важливішим за їжу. Джонатан Лівінгстон над усе любив літати»).

- Чи розуміли батьки свого сина?

(Ні, вони вважали, що «польоти - це забавка для пеліканів та альбатросів», їм не подобалося, що від нього залишилося саме пір'я та кістки, для них головним в житті було вміння здобувати їжу).

- Як пояснював Джонатан своє прагнення до польотів? Зачитайте

(Він вбачав у польоті не просто рухи крилами, а мистецтво.«Я хочу знати, що можу робити в повітрі і чого не можу. Я хочу знати, от і все»).

Д/з  чит. стр. 308-314

05.05.2020 р.

Тема: Філософський зміст твору . Художні образи.

Найголовнішого очима не побачиш...

А. де Сент-Екзюпері

— Екзюпері говорив, що написав цю казку для дорослих, яка про людину, її місце у світі й про шанс подолати відчуженість між людьми. Образ Маленького принца виник не випадково: в Екзюпері був брат Франсуа, який помер дитиною. Брати дружили між собою, а потім один з них став дорослим, обрав професію льотчика, а інший «полетів на невідому далеку планету і назавжди залишився дитиною».

   Маленький принц втілив у собі ті якості, які надають сенс людському життю. У нього добре серце, розумний погляд на світ. Малюк працелюбний, стійкий у своїх симпатіях. Він не мав агресивних чи жадібних прагнень, він ще не зіпсований світом ділків та честолюбців. Він — ідеал, романтична мрія, яка ще не загинула у цьому світі. І світ багатий саме завдяки їй. Час від часу мрія оволодівала людьми. І тоді з’‎явився на нашій планеті Маленький принц. У фіналі казки виникає мотив смерті. До цієї теми Екзюпері підійшов зі своєї точки зору. «Смерть неминуча, — розмірковував Маленький принц. — Та чи можна вважати, що смерть позбавляє життя змісту?». Як бачимо, Маленький принц змусив людину примиритися з неминучістю смерті і запевнив, що інакше йому не повернутися на свою планету. Проте казка лишила по собі не тільки сум, а й прагнення світлого, красивого, щоб у «дорослих» людей, у буденній метушні, дріб’‎язкових клопотах не відмирали щедрість і щирість душі, не згасло чисте бачення світу, не притупилося почуття відповідальності за тих, кого ми «приручаємо».

• Як допоміг Маленький принц пілотові?

Маленький принц допоміг льотчику повернутися до себе, повірити у свої сили: льотчик знову почав малювати, він перестав почуватися самотнім — друг подарував йому небо із зорями, що сміються. Дружба у розумінні героїв казки тлумачилася так:

•  розуміння, співчуття;

• допомога, підтримка, розрада, самопожертва;

• щастя, сонце, музика;

• терпіння, духовна праця;

• біль розлучення, вірність.

 Літературознавча робота

• Доведіть, що «Маленький принц» — філософська казка-притча. (Твір є казкою, тому що в ньому йдеться про фантастичні події, притчею — тому, що має яскраво виражений повчальний характер, має мораль; філософський — тому, що в ньому розглянуто «вічні» проблеми — любові, дружби, життя, смерті.)

Д/з Написання сенкану або есе (за бажанням учнів) на тему «Маленький принц»

30.04.2020 р.

Тема: Антуан де Сент- Екзюпері " Маленький принц"

Антуан Жан-Батіст Марі Роже де  Сент-Екзюпері був людиною, яка за життя увійшла в легенду. Поет і мислитель, пілот і вчений, конструктор і винахідник, людина, яку один з його вчителів назвав «воістину універсальним талантом». Він і думками своїми і вчинками, усім своїм баченням світу і ставленням до нього вирізнявся з-поміж інших людей.

   Товариші називали його просто Сент-Екс, викинувши з прізвища всі ознаки аристократичного походження. А походив Антуан зі старовинного роду графів, який згадується в історичних хроніках ще ХІІІ століття. Коли він народився (1900), батько його був службовцем – страховим інспектором у Ліоні. Через 4 роки батько помер, залишивши п’ятеро дітей. Але сім’я не знала злиднів: жили спершу у матері, а потім у тітки матері. Дитинство проходило як чарівна казка, а добра фея в ній – мати, котра передала синові любов до літератури, музики, живопису. Він складає казки, грає на скрипці, його захоплює техніка.

   Недалеко знаходився аеродром, і хлопчику якось вдалося політати на літаку. У школі він вчився добре, але не давались йому географія та історія. Пише вірші, ще у школі створив твір «Пригоди капелюха», котрий читали всім учням. Коли почалася війна, мати вирішила відіслати хлопців до Швейцарії в коледж, де навчалися діти заможних батьків.

   Через 3 роки, закінчивши коледж, Антуан їде до Парижу, щоб продовжити навчання. Вирішує стати морським офіцером, вступити до Вищого морського училища, але під час іспиту завалився на творі. Він не захотів писати про війну, яку не бачив, бо вважав, що писати можна тільки про те, що добре знаєш, що пережив.

   Невдовзі Антуан став студентом архітектури Академії мистецтв, хотів поєднати мистецтво з технікою. Через півтора року вирішив піти в армію – у винищувальну авіацію, і виїхав з Парижу. Цей вибір і визначив його долю.

   У 21 рік він знайшов свій шлях, але себе на цьому шляху він шукав довго. Кар’єра солдата його не приваблювала, а вчитись на воєнних літаках не дозволяли. Недалеко був аеродром, де знаходились літаки-ветерани. На одному з них і вчився літати Антуан. Потім він став цивільним пілотом, а пізніше воєнним.

   В 1922 році воєнний офіцер закохується, але через три місяці пілот зазнає аварії, отримує травму (пролом черепа), кохана вимагає змінити професію, та Антуан відмовляється.

   Він їде в Париж, працює на цегельні, потім в автомобільній фірмі, але це йому не подобається. Пише твір «Пілот». Знаходить роботу у цивільній авіації, працює на поштово-повітряній лінії, що з’єднувала Францію з Північною Африкою. Створює книгу «Пошта – на Південь», яка принесла йому успіх.

   Закінчивши курс вищого пілотажу, Екзюпері дістав посаду технічного директора філіалу французької авіакомпанії в Південній Америці. Пише книгу «Нічний політ» В 1930 році нагороджений орденом Почесного легіону. Змінює багато професій. Побував у Радянському  Союзі, Іспанії.

   Намагаючись побити рекорд швидкості в польоті, зазнає аварії. Хоче побити рекорд відстані в польоті – знову аварія. Ледве вижив, а ліва рука вже ніколи не могла діяти нормально. Пише книгу «Планета людей»

   На другий день війни (1941) капітан Сент-Екзюпері йде в армію, але його визнають непридатним до військової служби. Лише в 1043 році йому вдається знову стати військовим льотчиком. З 9 польоту (в 1944 році) він не повернувся. Друзі вважали, що літак збили фашистські винищувачі і він упав у море. Так трагічно закінчилося життя Сент-Екзюпері.

    

     Словникова робота.

КАЗКА –  переважно прозове оповідання про вигадані та фантастичні пригоди героїв.

ПРИТЧА –  алегоричний твір повчального характеру, насичений моральним або філософським змістом та символічними образами.

АЛЕГОРІЯ – зображення життя, що таїть у собі прихований зміст.

АНТИТЕЗА – різке протиставлення контрастних явищ, понять, думок, образів, характерів.

1.     Заповнення анкети головного героя.

Ім'я

Маленький принц

Вік

6-7 років

Місце проживання

Астероїд В-612

Чим займається

Доглядає за своєю планетою: виполює баобаби, які руйнують астероїд, чистить діючі вулкани; турбується про троянду.

Риси характеру

Дбайливий, турботливий, дружелюбний, щирий, ввічливий, працелюбний, допитливий

Яку має мрію

Мріє подорожувати, щоб знайти друзів і чогось навчитися

   «Ланцюжок думок»

У казці Сент-Екзюпері чимало символів, розгадавши які, можна зрозуміти глибинний зміст філософських і морально етичних істин, які втрачає людство.

троянда — символ краси, жіночості; самозакоханість, егоїстичність;

баобаби — символ бездуховності, перешкоди на шляху людини, з якими слід боротися;

астероїд — символ батьківщини, рідного дому;

вулкани символізують цінності, які треба захистити, за які люди відповідають;

вода з криниці — духовність;

Лис — символ мудрості;

зорі - доля людини, її мрії, недосяжність бажань;

змія символізує зло, підступність

Д/з чит. стр. 282-307

28.04.2020 р.

    Тема:  Контрольна робота за розділом " Бароко і класицизм"

 (контрольну роботу присилати на вайбер, або на електронну пошту  tanya.kaplya@ukr.net)

1. Де зародилось мистецтво бароко?
а) в Україні
б) у Італії
в) у Франції

2.Вкажіть переклад слова з  італійської мови:
а)занепад, розклад
б) мушля неправильної форми
в)вигадливий, химерний

3.Добою панування яких наук було бароко:
а)гуманітарних наук
б)природничих і точних наук
в) філософських наук

4.Вкажіть провідне мистецтво епохи бароко:
а)живопис
б) література
в) архітектура

5.Пріоритетними для класицистів були інтереси:
а)людської особистості
б) церкви
в) монархічної держави

6. Естетичним підгрунтям класицизму є:
а)" Поетика" Арістотеля
б) філософія Р.Декарта
в) драматургія П.Корнеля

7.Перший художній напрям, який охопив практично всю Європу:
а) класицизм
б) романтизм
в) бароко

8.У театрі новим бароковим жанром стала:
а)  опера
б) балет
в) оперета

9.Автором " Мистецтва поетичного", в якому викладенно основні правила поетики класицизму, був:
а) Рене Декарт
б)П͐єр Корнель
в)Нікола Буало

10. Найулюбленіший жанр митців класицизму- це:
а)трагедія
б)комедія
в)байка

11.Закон трьох єдностей в драматургії класицизму- це єдність
а) місця, часу, персонажа
б) місця, часу, дії
в) теми , персонажа, сюжету

12.Установіть відповідність( твір- автор- країна)
1 Міщанин - шляхтич          А. Луїс де Гонгора        а) Англія
2 Галерник                             Б. Джон Донн               б) Франція
3. Щоб мучить мене..           В. Мольєр                     в). Іспанія
  
 2. Напишіть міні- твір на одну з тем:

1. Вплив Мольєра на світову драматургію
2. Мистецтво бароко- перлина в скарбниці світової літератури

23.04.2020 р.

    Тема: Засоби комічного у комедії

Сміх — гостра зброя письменників у боротьбі з різними людськими вадами: лицемірством і плазуванням, гонористістю та пихатістю, зажерливістю, скупістю, підлабузництвом... Китайський філософ Конфуцій сказав: "Скаржитися на неприємну річ — це подвоювати зло, сміятися з неї — це нищити його».  А французький письменник Франсуа Рабле у передмові до свого роману "Гаргантюа і Пантагрюель" писав: "...правду часом пишуть жартома. Пориватиме тебе на сміх — смійся собі на здоров'я!". Ці слова Ф. Рабле можна віднести і до комедії "Міщанин-шляхтич" Мольєра. Понад 300 років ця комедія не сходить зі світової сцени. Людство читає цю геніальну п'єсу, сміється, обговорює... Що викликає сміх у комедії Мольєра? Давайте замислюємося над цим і ми.

  Повторення визначення термінів з теорії літератури:

 Гумор — вид комічного, коли серйозне в житті зображується жартівливо, коли про людські вади говориться з добродушною посмішкою
Іронія — засіб гумору та сатири, заснований на приховано-глузливому, зневажливо-осудливому зображенні людини чи явища.

Сатира — художні твори різних жанрів, у яких різке викриття  зображуваного поєднано з його гострим осміюванням.

  Сарказм  — зла й уїдлива насмішка, вищий ступінь іронії, троп і засіб комічності, в основі якого лежить гострий дошкульний глум, сповнений зневаги.

Отже, Мольєр сміється і над людськими вадами, і над характерами, і над умовами, що ці характери виплекали. Коли ми дивимося або читаємо комедію "Міщанин-шляхтич", то не переймаємося тим, що Журден хотів стати аристократом, для нас це вже не актуально. Нас смішить показ прагнення людини удавати не того, ким він є насправді. Драматург стверджує, що людина повинна бути собою, виховувати в собі почуття гідності та ні перед ким не плазувати.

  Д/з. Повторити художньо-естетичні принципи класицизму.Написати листа пану Журдену.

21.04.2020 р.

    Тема : Основні образи комедії "Міщанин- шляхтич"

 Інтелектуальна розминка

Завершіть речення

1) Головний герой комедії «Міщанин-шляхтич» — … (пан Журден).

2) Пан Журден прагне… (стати дворянином).

3) Слуги в комедії — … (Ков’єль, Ніколь).

4) Люсіль — це… (дочка пана Журдена).

5) Весела вигадка про сина турецького дворянина належить… (Ков’єлю).

6) Перевдягнувся на турецього вельможу… (Леонт).

7) Пана Журдена посвятили в неіснуючий сан… (мамамуші).

8) Н а бенкет пан Журден запросив… (маркізу Доримену).

9) Маркіза Доримена закохана… (у графа Доранта).

10) У кінці комедії намічаються весілля… (Доранта і Доримени;

Леонта та Люсіль; Ков’єля та Ніколь).

1.1.         1.1   Образ Журдена

Пан Журден — багатий буржуа, котрий соромиться свого походження і хоче потрапити до вищого товариства. Він вважає, що за гроші можна купити все — і знання, і аристократичні манери, і любов, і титули, і посади. Журден наймає вчителів, які навчають його правилам поведінки у світському товаристві та основам наук. У сценах навчання автор викриває невігластво буржуа й водночас схоластичність тогочасної освіти. Журден не має елементарних знань і тому стає жертвою тих, кого цікавить тільки його гаманець. Легковірного міщанина обдурюють геть усі — від учителів і кравців до графа Доранта, бо він легко піддається впливу лестощів та магії звертання «ясна вельможність».

Журден смішний у своєму прагненні за будь-яку ціну стати аристократом. Мольєр показує, як певна пристрасть чи вада може витіснити з душі людини всі гарні задатки. Так, марнолюбство заполоняє весь внутрішній світ Журдена. Він від природи не дурний, адже зумів примножити капітал свого батька. Бачить шахрайство кравця. Віддає перевагу народним пісням перед салонними серенадами. Помічає, що Дорант ошукує його, але погоджується на це, аби мати змогу на рівних спілкуватися з аристократами. Пан Журден має достатньо розуму, аби зрозуміти, що вчителі пропонують йому мертві істини, які не розвивають, а навпаки, стримують природу людини, її природні бажання і почуття. Однак прагнення здобути дворянство стає сильнішим за здоровий глузд: увесь розум і природне єство в Журдені поступаються марнославству.

З Журдена всі сміються, явно чи потайки. Пані Журден відверто картає його. Дорант підлещується до нього, хоч у душі зневажає. Слуги Ков’єль і Ніколь не можуть стримати сміху при появі Журдена у «великосвітському» вбранні. Але ніщо не здатне здолати пристрасті Журдена, яка стає не просто смішною, а й небезпечною для оточуючих. Він ображає й обдурює дружину, жорстоко поводиться зі слугами, готовий пожертвувати щастям власної дочки заради аристократичного звання.

Журден показаний у п’єсі неосвіченим, грубим, сповненим марнолюбства, хоча загалом він добродушний і щирий, часом зворушливо наївний. З нього можна сміятися, але його нема за що зневажати. Як писав Д. Дідро, «смішний не той, хто знає про свою ваду, а той, хто не знає і впевнений у собі». Журден щиро дивується, що він говорить прозою, що є така наука логіка, що слова складаються із звуків. Він ніби вперше відкриває для себе світ, і це викликає сміх. Але глядачі зрозуміли, що у п’єсі «Міщанин-шляхтич» Мольєр з буржуа тільки посміявся, а справжнє вістря його сатири спрямоване проти аристократів, у зображенні яких він не пошкодував викривальних засобів. Журден, хоча й кумедний у своєму бажанні стати шляхтичем, але все ж таки кращий за Доранта й Дорімену, бо залишається щирим у своїх прагненнях, тоді як вони втратили будь-яке уявлення про честь і совість.

1.2.                Образ графа Доранта.Граф Дорант — зубожілий аристократ, людина без моральних норм. Він обдурює Журдена, не гребуючи жодними засобами, аби видурити в того гроші. І все це під маскою вишуканості й благопристойності. Удаючи із себе друга Журдена, Дорант живе за його рахунок і за його гроші робить подарунки Дорімені. У Доранта немає нічого, окрім його титула.Він збіднів не тільки матеріально, а й духовно. Єдине, що вміє граф,— це витрачати гроші, жити порожнім життям і лицемірити.

Мольєр гіперболізує вади Доранта, і найвищої точки ця гіперболізація сягає у сцені посвяти Журдена в «мамамуші». Дорант, який називався другом Журдена, нічого не має проти розіграшу над ним, остаточно виявляючи цим свою ницість. «Розбещеність і безсоромність, помножені на лицемірство,— ось образ безчестя в комедії «Міщанин-шляхтич»,— писав про графа Доранта французький критик Н. Пуссі.Образ маркізи Дорімени. Образ маркізи Дорімени поданий також у сатиричному плані. Це молода вдова, яка прагне розкоші, світських розваг і хоче зробити вигідну партію. Вважаючи графа Доранта багатим, вона погоджується

вийти за нього заміж, радіючи, що заволодіє не тільки його серцем, а й майном. Проте Дорімена потрапляє у тенета власної розбещеності, її вади обертаються проти неї самої.

1.3.                Образ пані Журден. Здоровий глузд утілений в образі пані Журден. Вона розуміє всю безглуздість поведінки чоловіка, викриває Доранта й Дорімену, щиро хоче щастя для своєї дочки із чесним Клеонтом. Однак пані Журден не є позитивним ідеалом драматурга, оскільки вона надто сварлива, брутальна й обмежена.

1.4.                       Образи представників молодого покоління. Позитивний ідеал автора втілено у представниках молодого покоління. Люсіль і Клеонт — освічені, чесні й добрі молоді люди. Вони не соромляться свого походження, понад усе цінують в людях моральні якості, чисті й високі почуття, борються за своє щастя. Устами Клеонта виражається авторська позиція, утверджується цінність особистості незалежно від її стану, засуджуються вади суспільства: «Я вважаю, що всякий обман принижує порядну людину. Негідно ховати своє справжнє походження, з’являтися товариству на очі під чужим титулом, видавати себе не за те, що ми є насправді. Звичайно, мої предки обіймали почесні посади, сам я чесно прослужив шість років у війську, і достатки мої такі, що я сподіваюся зайняти не останнє місце в товаристві, проте, незважаючи на все це, я не маю бажання привласнювати собі те звання, яке не належить мені з народження, хоч, може, інші на моєму місці і вважали б, що вони мають право це зробити; отже, скажу вам відверто, я — не шляхетного роду». Клеонт не дворянин, але має справжнє благородство душі і власну гідність. Він веде чесний спосіб життя, віддано служить державі. Цей образ протиставлений негативним персонажам комедії. За свої високі моральні якості Клеонт винагороджується у п’єсі шлюбом з Люсіль. Дочку Журдена змальовано у творі менш виразно, але добре показано її привабливі риси — красу, людяність і здатність до високого кохання. Автор утверджує силу взаємних почуттів, що важать більше за титули й багатство.

Закоханим допомагають з’єднатися слуги Ніколь і Ков’єль, які представляють народні типи. Весела й гостра на язик Ніколь і винахідливий та кмітливий Ков’єль втілюють позитивне, природне, гуманне начало. Ці образи протиставлені егоїзму буржуазії та ницості дворянства. Слуги висловлюють розумні, тверезі оцінки подій та людей, вони активніші від своїх хазяїв. Без витівки, яку придумав Ков’єль, Люсіль і Клеонт не змогли б одружитися. Те, що всю «режисуру» розіграшу автор віддає Ков’єлю, підкреслює глибоку віру Мольєра в народ, у його розум і творчі можливості, у здатність відновити справедливість.

Хоча в кожному з персонажів підкреслюється якась одна риса, не можна не помітити, що Мольєр у п’єсі «Міщанин-шляхтич» прагнув до багатогранності зображення людських характерів (так, Журден — утілення не тільки гіпертрофованого марнолюбства, а й наївності, невігластва, практичності тощо). Ця неоднозначність образів була новим кроком у розвитку жанру класицистичної комедії.

2.                      Образи комічного. У п’єсі Мольєра панує атмосфера сміху. Драматург використовує сміх для викриття негативних рис людей і вад суспільства. Сміх у комедії має величезну виховну силу, бо з його допомогою автор показує справжнє обличчя людства. Сміх допомагає людям посміятися із себе, побачити те, чого вони раніше не помічали.

Сміх у комедії «Міщанин-шляхтич» має не тільки історичну основу: епоха Людовіка XIV давно минула, стосунки між дворянством і буржуазією нині не актуальні, а п’єса й досі подобається публіці. А це означає, що автор втілив у своїх персонажах не стільки індивідуально-конкретне, скільки те, що завжди було й буде притаманне людській натурі. Мольєр, як видатний майстер комедії, показав ті загальні недоліки, що живуть у людях і до сьогодні,— марнославство, лицемірство, невігластво, пихатість тощо.

Сміх Мольєра багатозначний за своїм змістом. Він то веселий, доброзичливий, життєрадісний, то викривальний, нищівний. Багатозначність сміху зумовлює розмаїття засобів комічного у п'єсі. У зображенні Журдена, пані Журден, закоханих автор віддає перевагу гумору та іронії. Глядачі весело сміються, коли кравець пояснює Журденові, що на костюмах аристократів квіточки мають бути розташовані лише голівками вниз, коли вчителі навчають Журдена гарних манер або коли його посвячують у «мамамуші». Викликає сміх і гумористична сцена сварки Клеонта й Люсіль, і кожна поява пані Журден, яка весь час лається. Тим часом при змалюванні образів аристократів застосовують! я гостріші засоби комічного — сатира та сарказм. Якщо вчинки Журдена лише висміюються, то спосіб життя Доранта й Дорімени рішуче засуджується.

Мольєр був блискучим майстром комізму. Комізм у «Міщанині-шляхтичі» виникає і в окремих ситуаціях, в які потрапляють герої п’єси, і в їхніх висловлюваннях (яскравий приклад словесного комізму — «турецька» мова, вигадана автором). Проте комізм криється передусім у характерах персонажів і виявляється через їхні вчинки та діалоги. Не обмежуючись зображенням комічних моментів, драматург створив живі сатиричні образи, які не втратили свого значення і в наш час. Комічні ефекти в комедії Мольєра ґрунтуються на широкому використанні можливостей народного театру, що надає п’єсі особливої життєвості та дієвості.

Сміх у комедії «Міщанин-шляхтич» — це спосіб викриття лицемірної моралі та рабської психології суспільства, це вираження демократичної точки зору автора і моральний урок не тільки сучасникам драматурга, а й нашому сьогоденню.

Д/з. Які вчинки персонажів комедії викликають сміх?

16.04.2020 р.

      Тема: Історія створення комедії

Історія створення комедії

 У 1669 році король Людовік XIV приймав у своїй резиденції у Версалі турецьких послів на чолі з Солиманом-агою. Турків змусили довго чекати, а потім запросили їх до галереї Нового Палацу, прибраної надзвичайно розкішно. Король сидів на троні, а його вбрання прикрашали діаманти на чотирнадцять мільйонів ліврів. Однак Солиман-ага та його почет не виказали очікуваного захоплення. Турецькі посли зробили вигляд, начебто в Туреччині всі носять костюми з діамантами. Поведінка гостей не сподобалася королю, і він наказав придворному  драматургу Мольєру і композитору Люллі написати п’єсу, в якій би висміювалися турки. Так був створений «Міщанин-шляхтич».

Прем’єра п’єси відбулася 14 жовтня 1670 року в Шамборі. Після вистави комедію критикували з усіх боків, бо зрозуміли, що у творі висміювалися не стільки турки, скільки представники аристократії та буржуа, які хотіли здобути дворянські титули. Адже п’єса являла собою пародію на мораль і спосіб життя вищих кіл суспільства. Найбільше обурення у великосвітської публіки викликав образ Клеонта, котрий не тільки не приховував свого низького походження, а навпаки, підкреслював його, проголошуючи, що титули і звання не мають жодного значення, бо головне для людини — це її розум та високі моральні якості.

2.      Тематика комедії «Міщанин-шляхтич»

«Міщанин-шляхтич» — яскравий зразок «високої комедії». Незважаючи на те що п’єса була написана в жанрі «комедії балету» (за вказівкою короля до неї було включено турецькі танці), Мольєр зумів зробити так, що танцювальні сцени у сюжеті перетворилися лише на зовнішню прикрасу сатиричної за змістом комедії.

Спираючись на закони класицизму, що панували на той час у літературі, драматург створює комедію характеру, виписуючи її на фоні комедії звичаїв. Носії звичаїв — це всі персонажі п’єси, за винятком головної дійової особи Журдена. Адже лише через дії та розмови персонажів можна дізнатися про традиції та звички суспільства. За смішними подіями комедії приховані серйозні висновки, а комічні образи стають сатиричними.

У «Міщанині-шляхтичі» основною темою комедії Мольєр обрав спробу буржуа на ім’я Журден будь-що стати знатним дворянином.

Зауважимо, що до цього головний герой Журден має все, чого може бажати людина: сім’ю, гроші, здоров’я. Однак у його свідомості глибоко закріпилася думка про перевагу дворянства над усіма іншими станами в державі. Тож на момент дії у п’єсі мрія бути одним із представників «вищого світу» стає для Журдена сенсом його життя. Припинивши займатися справами, Журден наймає собі вчителів, які, кепкуючи з нього поза очі, навчають Журдена за величезні гроші всього, що треба знати у дворянському середовищі. У сценах навчання дворянських «наук» прагнення наслідувати аристократів драматург висміює з особливою силою. Мольєр показує, що Журден не лише не дізнався нічого нового, а й припинив розуміти нормальні людські стосунки. Автор сміється не із запізнілого потягу до наук — йому неприємні люди, які схиляються перед фальшивими кумирами.

У своєму прагненні «одворянитися» Журден втрачає власну гідність, перетворившись на блазня. Достатньо згадати появу пана Журдена вранці перед слугами і вчителями. Його обличчя просте і грубе, а на голові — нічний ковпак. Вузькі панчохи ледве натягнуті на товсті литки. Червоні оксамитові штани, зелений камзол, черевики на підборах, банти, пряжки, шпага і поверх усього халат з барвистої індійської тканини, — так зодягнений новоявлений шляхтич.

Журден перестає бути собою. Герой вважає істиною будь-яку дурість, тільки б це просувало його до «вищого світу». У сцені з підмайстрами, які вдягають його в нове «панське» вбрання, щедрість замовника зростає в міру того, як часто до нього звертаються «Ваша милість», «Ваша світлість», «Ваша вельможність».

Утім, Мольєр до свого героя ставиться неоднозначно. Адже від природи Журден тямущий, знає ціну копійці, розуміється на людях (бачить наскрізь шахрая-кравця). Сцена складання листа маркізі Дорімені, коли він рішуче відкидає надмірно роздуті варіанти послання, свідчить про ясність думки і кмітливість Журдена. Біда міщанина, в тому, що він обрав неправильний зразок для наслідування. До того ж у Журдена є багато чого, чим він справедливо може пишатися: достаток, уміння порядкувати справи, розумна дочка, повага представників свого стану, які підтримували його, поки той «не втратив глузд на знатності».

Готовий навіть «відрубати два пальці на руці, аби тільки народитися графом чи маркізом», Журден доходить до того, що не дає згоди на шлюб своєї дочки Люсіль із Клеонтом тільки тому, що той не шляхтич. Але дотепний слуга Клеонта знаходить вихід. Він переодягає свого господаря турецьким пашею, сватає за нього Люсіль, а для Журдена влаштовує «посвячення у мамамуші». Всі герої отримують те, чого прагнули: три пари одружуються (Клеонт і Люсіль, Дорант і Дорімена, Ков’єль і Ніколь), а Журден стає, хоч і химерним, але дворянином. Мольєр не показав, як поводитиметься Журден, коли відкриє обман і стане посміховиськом. Та, мабуть, автор і не ставив собі це за мету.

Висміюючи простакуватого героя, Мольєр одночасно викриває і аристократичну верхівку, показавши в особі графа Доранта і маркізи Дорімени їх суспільну та моральну нікчемність, а також матеріальну залежність від буржуазії. Граф Дорант — шахрай, який ошукує Журдена, користуючись його грошима. Крім дворянського титулу, в нього нічого немає, тож і доводиться колишньому аристократу лестити дурнуватому багатієві, аби мати можливість задовольняти свої потреби. Власне, й Дорімена покохала Доранта лише після того, коли отримала дорогий подарунок.

Як бачимо, про справжні почуття тут і не йшлося. Натомість на кохання здатні інші герої — Люсіль і Клеонт, Ніколь і Ков’єль. Саме вони втілюють у комедії мольєрівський ідеал гармонійного поєднання справжньої гідності, чесності та освіченості. Змальовуючи смішні ситуації, у які потрапляє бідолашний Журден, Мольєр узагальнює суспільні явища, не забуваючи про моральні уроки, без яких неможлива комедія класицизму.

Мольєрівська комедія містить багато ознак класицизму (захист високих моральних ідеалів, що передбачає покарання вад і перемогу чеснот, протиставлення негативних та позитивних персонажів, дотримання правила трьох єдностей). Однак «король французької комедії» був і новатором у драматургії. Це виявилося у введенні в п’єсу живої народної мови, вільному ставленні до правила трьох єдностей та до суворих жанрових вимог.

3.      Проблематика твору, його загальнолюдське значення.

Остання «висока комедія» Мольєра написана в жанрі комедії-балету. Увівши на замовлення короля турецькі танці, Мольєр не порушує основної структури комедії. Особливість комедії полягає в тому, що «комедія характеру» подана на фоні «комедії звичаїв». Носії звичаїв — усі персонажі комедії, за винятком головного героя — Журдена. Звичаї можуть представити тільки всі персонажі разом. Як представляють їх дружина та дочка Журдена, його слуги, вчителі, аристократи Дорант і Дорімена. Вони мають лише характерні риси, але не характери. Такі риси, навіть комічно загострені, не порушують правдоподібності характеру. І тільки Журден, на відміну від персонажів комедії звичаїв, постає як комічний характер. Особливість комічного характеру в п’єсах Мольєра полягає в тому, що в його основі лежить реальне явище або тенденція життя, але в комедії вони подаються в такому концентрованому вигляді, що герой виходить за межі природності. Такими були Дон Жуан і Оргон, Тартюф і Альцест. Такий і Журден, буржуа, який вирішив стати шляхтичем.

Автор майстерно поєднав соціальний зміст із любовною інтригою, що зробило його п’єсу цікавою для глядачів. У захопливій розважальній формі він повчав публіку, нагадуючи про людську гідність, про необхідність долати ниці пристрасті й зберігати за будь-яких обставин честь, розум і власну особистість.

Д/з  Доберіть цитати до характеристик головних героїв.






02.04.2020 р.
   
     Тема: Мольєр " Міщанин-шляхтич" 

     

Гумор - вид комічного, коли серйозне в житті зображується жартівливо, коли про людські вади  говориться з добродушною посмішкою.

     Іронія - засіб гумору та сатири, заснований на приховано-глузливому, зневажливо-осудливому зображенні людини чи явища.

     Сатира - художні твори різних жанрів, у яких різке викриття зображуваного поєднано з його гострим осміюванням.

     Сарказм - їдка, викривальна насмішка.

     Буфонада – комедійна манера гри актора, в якій використовуються засоби надмірного комізму, окарикатурення персонажів, ситуацій.

Д/з чит.стр.257-279

31.03.2020 р.
   
     Тема : Історичні умови, філософське та історичне підгрунтя класицизму. Характерні ознаки класицизму

Літературознавча довідка

    Класицизм - літературно-художній напрям (а також стиль доби), що взяв за зразок античне мистецтво з притаманними йому уявленнями про прекрасне й принципами «наслідування природі», дотримання почуття міри, прагнення до гармонії. Для літератури класицизму характерні висока громадянська тематика, суворе дотримання певних творчих норм і правил, відображення життя в ідеальних образах.

  Раціоналізм (від лат. - розумний) - учення в теорії пізнання, згідно з яким достовірні знання можуть бути отримані лише за допомогою розуму або за допомогою понять, притаманних розуму з народження (теорія природжених ідей); досвід, практика, почуття не мають ніякого значення, головне - діяльність розуму, який є критерієм оцінки усього.

 Раціоналізм - філософська основа класицизму. Представники раціоналізму: Декарт, Спіноза, Лейбниць та ін. Для літератури важливими були думки Рене Декарта про незалежність розуму від чуттєвого сприйняття, про необхідність правильно використовувати розумові здібності людини, щоб у житті уникнути небажаних помилок. У «Роздумах про метод » Декарт обґрунтував тезу про наближення розуму до істини, її також використовували класицисти.

Передумови виникнення й етапи розвитку класицизму

У своєму історичному розвитку класицизм пройшов два етапи.

Перший пов’‎язаний з розквітом абсолютизму, який сприяв розвитку всіх суспільних сфер. Головним завданням на цьому етапі було прославлення монархії, національної єдності держави під владою короля (П. Корнель, Ф. Малерб та ін.)

На другому етапі історичного розвитку монархія проявила вади, що обумовило зміну спрямованості творів класицизму. Головним завданням митців є не уславлення абсолютизму, а критика суспільних, соціальних вад та викриття людських недоліків, хоча в цілому заперечення монархії в цей період не було (Ж. Расін, Ж. Б. Мольєр).

Висновок. Класицизм докорінно змінив цінності та орієнтири суспільної поведінки, вироблені культурою бароко

Ієрархія стилів класи­цизму
Ієрархія стилів	Жанри	Теми	Ідеї	Герої	Мова
високі	ода, трагедія, епопея, героїчна поема	події загально­державного й історич­ного значення	прослав­лення монархії, грома­дське служіння	царі, видатні діячі, прид­ворні	урочиста
середні	наукові твори, елегії, сатири	наука, природа, людські вади	пізнання світу й людської природи	предста­вники середніх класів	загально­вживана
низькі	комедія, пісні, листи в прозі, епіграми	соціальні вади, негативні риси характеру	викриття соціальних і людських вад	представ­ники середніх і низьких класів, а також сати­рично змальовані предста­вники вищих класів	набли­жається до розмов­ного стилю

Д/з  Опрацювати конспект,   чит. стр. 251- 25626.03.2020 р.


   Тема : Із лірики європейського бароко. Луїс де Гонгора-і-Арготе " Галерник"

   Справжнім покликанням іспанського поета Луїса де Гонгора-і-Арготе була поезія. Однак за життя поета його твори не друкувались, оскільки він належав до церкви. Вони були відомі у списках лише обраному колу сучасників. Уперше поезії Гонгори було опубліковано після смерті митця у збірці «Поетичні твори іспанського Гомера» (1627 р.) і в зібранні його поезій, яке вийшло сім років потому.

Гонгора поклав початок новому стилю барокової лірики – «окультизму» (або «культеранізму»). Цей стиль називають ще «темним стилем». Письменник вважав, що поезія призначена для культурних людей, які повинні не бездумно сприймати вірші, а шукати в них прихований смисл. Процес «розгадування», «розкодування» лірики, на думку митця, спонукає до власних роздумів і дарує естетичну насолод

   Характерною особливістю творчості Гонгори є взаємодія реального та ідеального. Письменник не сприймає буденну дійсність, її дисгармонійність та невлаштованість життя людини. Краса для нього – своєрідний засіб втечі від реальності. Але й ідеальне постає у його творах лише неосяжною мрією. У творчості Гонгори переважають мотиви суму, марності життя, самотності й приреченості людини, неможливості досягти бажаної гармонії. Але митець протиставляє трагічній долі  красу людських стосунків, природи, мистецтва. Складна мова поезій іспанського письменника якнайкраще відображає драматизм внутрішнього світу особистості в епоху бароко і суперечність тогочасної діяльності.

Вчитель:

   Вірш «Галерник» Луїса де Гонгори яскраво відображає світовідчуття людини бароко. Реалістичне зображення полоненого галерника набуває символічного змісту. Людина, скута в житті міцними ланцюгами, приречена долею на постійні блукання в безмежному Всесвіті. Вона залежить від вищих сил і змушена бути іграшкою в руках Невідомого.

Автор у своєму вірші відтворив драматизм життя особистості. Його твір пронизаний глибоким болем за людину, яка нічого не може змінити у своєму існуванні. Але разом з тим, письменник, зі слів Ф. Гарсіа Лорки, показав свого героя « з найпривабливішого людського боку – він Людина, хоча й залежна від обставин». У зображенні митця галерник не втратив пам’яті, здатності кохати, почуття власної гідності та надії. Це справді піднесений образ, величний у своїй

трагічності та гордій нескореності.

  Головним засобом розкриття образу головного героя є пристрасний монолог, обрамленням до якого є зображення жорстоких порядків на галері. Галера – своєрідна модель суспільства, де люди приречені на страждання. Море («святе», «чисте», «криваве») – втілення розбурханого й суперечливого світу, в якому людям так легко загубитися й загинути. Проте в центрі художньої структури вірша стоїть людина – підневільна, але вільна у своїй уяві, пам’яті, духовній стійкості. Поет майстерно використовує інверсії, переноси, синтаксичні паралелізми, звертання, що надають оповіді особливої схвильованості та емоційності.

Д/з  Виразно читати та аналізувати вірш «Галерник"




24.03.2020


   Тема: Бароко як доба і художній напрям у європейській літературі й мистецтві

           Баро́ко (від порт. barroco ісп. barrueco та фр. baroque перлина неправильної форми)  літературний і агальномистецький напрям, що зародився в Італії та Іспанії в середині XVI, поширився на інші європейські країни, де існував упродовж XVI-XVIII століть.                                               

    
   Вважають, що першим термін " бароко" щодо літератури використав Фрідріх Ніцше.