9 клас

 21.04.21 р.

             Тема:  Шолом - Алейхем " Тев'є - молочар"

02.03. 1859	Народився Шолом Нохумович Рабинович у м. Переяслав  у родині крамаря. Дитинство пройшло в містечку Воронків (пізніше у своїх творах він назве його узагальненою назвою - Касрилівка).
1873-1876	Навчався в переяславському повітовому училищі, яке закінчив із відзнакою. Подальшу освіту здобути не зміг: не прийняли до житомирського учительського інституту, бо підлягав призову на військову  службу.
1877-1880	Перебував в маєтку багатого орендаря Лоєва, в Софіївці, був  вчителем дочки господара. Почав друкуватися в єврейських газетах.
1880	Одержав посаду казенного рабина у м. Лубни.
1883-1905	Одружився з Ольгою Лоєвою.  Жив і працював у Білій церкві. Звідти переїхав до Києва. Опублікував серії фейлетонів та начерків, оповідання, повісті. Створив перший соціальний роман «Сендер Бланк та його сімейка». Написав свій знаменитий памфлет «Суд над Шомером». Потім жив  у Франції, Австро-Угорщині. На деякий час оселився в Одесі, друкувався в місцевій  періодиці. Знову повернувся  до Києва.
1894	Починає друкувати свій класичний твір «Тев'є-молочар» і майже водночас із ним – роман «Менахем-Мендле».
1905	Після єврейського погрому в Києві переїхав до Львова,а потім виїздить до Сполучених Штатів Америки.
13.05. 1916	Помер Шолом-Алейхему в США. Похований на Бруклінському кладовищі в Нью-Йорку. Передбачалося, що по закінченні війни останки його будуть перевезені до Києва, але через п'ять років прах Шолом-Алейхема був перевезений на інше кладовище і похований між простих людей, як він наказував у своєму заповіті.

Перегляньте відео про життя та творчість Шолом-Алейхема (автор В.Сеник) Режим доступу:https://www.youtube.com/watch?v=LszU8Bi7vgo

Повість «Тев’є-молочар»

Повість, що складається з монологів Тев’є, звернених до самого Шолом-Алейхема, є, безперечно, найвідомішим твором письменника, його візитівкою в світі літератури. Письменник називав Тев’є-молочара найулюбленішим з усіх створених ним літературних типів.Твір сповнений оптимізму та доброти, хоч і зображує важке життя Тев’є і його родини. У монологах головного героя є місце і дотепним жартам, і кумедним містечковим історіям. Молочар розмірковує над невеселими проблемами, з якими йому випало зіткнутись, однак не скаржиться на долю. На власному прикладі він показує, що треба з гумором ставитися до складнощів, уміти бути вдячним за ті щасливі моменти, які є в житті кожної людини, а якщо вже не вистачає сліз — сміятися

 

Роки написання	1894—1914
Жанр	Новелістична повість
Тема	Життя єврейського народу в першому десятилітті ХХ ст.
Головні герої	Тев’є, Голда, Цейтл, Голд, Хава, Шпринця, Бейлка

Д/З. Перегляньте буктрейлер за твором «Тев’є-молочар» (автор Н. Петрик).  Режим доступу:https://www.youtube.com/watch?v=4aeMS0tPlR0

         Прочитайте твір. Режим доступу: https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=1279

19.04.21 р.

             Тема: Контрольна робота за творчістю Г.Ібсена та Б.Шоу

                                      Початковий і середній рівні

1. Засновником «нової драми» драми вважають:

а) А. Чехова; в) М. Метерлінка;

б) Б. Шоу; г) Г. Ібсена.

2. П’‎єса «Ляльковий дім» — це:

а) сатирична комедія; в) п’‎єса-дискусія;

б) соціально-побутова драма; г) соціально-психологічна драма.

3. Нора, героїня драми Г. Ібсена «Ляльковий дім», вісім років приховувала, що:

а) її шантажує Крогстад;

б) змушена віддавати великий борг;

в) закохана в доктора Ранка;

г) витратила батькові гроші.

4. Визначте, які риси характеру не притаманні Торвальду Хельмеру:

а) жорстокість та егоїзм;

б) хвальковитість та лицемірство;

в) компромісність та розуміння;

г) самовпевненість та кар’‎єризм.

5. Риси характеру, властиві головній героїні п’‎єси Б. Шоу «Пігмаліон»:

а) легковажність, безсоромність;

б) пихатість, зарозумілість;

в) почуття власної гідності та природна моральність;

г) цинізм та кар’‎єризм.

6. Основна проблема п’‎єси Б. Шоу «Пігмаліон»:

а) кохання і сім’‎я; в) доля таланту в мистецтві;

б) освіта й виховання; г) кар’‎єризм та підприємливість.

                      Достатній рівень

7. Визначте ознаки «нової драми» у творі Б. Шоу «Пігмаліон».

8. Схарактеризуйте один із образів (з творів цієї теми.), який вам найбільше запам’‎ятався

                      Високий рівень 

Виконати одне із завдань.

1. Напишіть твір-есе за темою «Значення досконалого володіння мовою для успішного життя»(за твором Б. Шоу та на основі особистих спостережень за сучасним життям).

2. Продовжте історію Нори із п’‎єси Г. Ібсена «Ляльковий дім».

 Контрольну роботу виконати на листках і переслати мені на електронну адресу     tanya.kaplya@ukr.net

14.04.2021 р.

     Тема:  Динаміка образу  Елізи Дуліттл

Слово вчителя     

    — На думку Б. Шоу, людина, яка не знає літературної мови, не може грамотно висловлювати думки, ніколи не досягне успіху в житті та кар’‎єрі. П’‎єса «Пігмаліон» показує читачеві, як завдяки освіті може кардинально змінитися життя людини. Утім, розпочавши з проблем фонетики, автор вивів читача на проблему особистості, її духовного розвитку. Він показав, що навіть освічена, розумна людина навряд чи змогла б вийти за межі свого соціального стану. А якщо вона і знайшла б у собі сили для цього, то цей процес був би непростим і болісним. І в цьому ми переконаємося на сьогоднішньому уроці.

1. Аналіз образу Елізи Дуліттл

♦ Знайдіть та зачитайте портрет головної героїні на початку п’‎єси.

«Її ніяк не можна назвати привабливою. Волосся її якогось мишачого кольору, який не зустрічається в природі: тут явно необхідні вода й мило. Без сумніву, вона по-своєму охайна, проте поряд із дамами рішуче здається замазурою. Риси обличчя у неї непогані, але стан шкіри залишає бажати кращого; крім того, помітно, що вона потребує послуг дантиста».

♦ Якою постає героїня у ІІІ дії?

«Еліза, вишукано вбрана, справляє, увійшовши до кімнати, враження такої непересічної шляхетності та вроди, що всі присутні мимоволі встають. Уловивши гіггінсові вказівки, вона із завченою грацією підходить до місіс Гіггінс. Еліза вимовляє слова з педантичною правильністю й дуже милою інтонацією».

2. Перегляд уривків з фільму, порівняння з літературним твором

3. Виведення формули успіху Елізи-Галатеї

Літературна мова + бездоганні манери + велике бажання змінитися +

+ наполегливість = справжня леді

4. Робота з таблицею «Еволюція Елізи: від квіткарки до леді»

Еволюція Елізи: від квіткарки до леді

Еліза-квіткарка	Чарівна леді	Що залишилося незмінним?
Що було?	Що стало?
Бідна, неохайна, неосвічена, її вимова далека від літературної, вона робить помилки у вимові звуків, використовує просторіччя, має вульгарні манери	Уміння спілкуватися, грамотно говорити, елегантність та чарівність зовнішнього вигляду, вишуканість та невимушеність манер, познайомилася з музикою, літературою, мистецтвом	Почуття власної гідності, незалежність, рішуче бажання змінити своє життя, прагматичність, доброта

Висновок. Б. Шоу показує еволюцію Елізи-Галатеї. Безграмотна квіткарка → «майже леді» → справжня леді. Хоча зовні головна героїня змінюється кардинально, проте вона зберігає позитивні людські якості.

Д/з. Підготуватися до контрольної роботи.

12.04.2021 р.

     Тема: Бернард Шоу"Пігмаліон". Специфіка втілення античного міфу у п'єсі

Слово вчителя

— Шоу подав не традиційну структуру: зав’‎язка - розвиток дії - розв’‎язка, а дещо змінює її: зав’‎язка - розвиток дії - «дискусія». У «Пігмаліоні»: Експозиція — випадкова зустріч головних героїв у Конвент-Гардені. Зав’‎язка — парі Хіггенса і Пікерінга.

Розвиток дії — перетворення з «обшарпанки у герцогиню». Професор Хіггінс навчає Елізу мови, допомагає сягнути світ прекрасного, завоювати світ манерами, розмовою, гідністю. Ось наступає кінець експерименту - на прийомі дехто приймає Елізу за угорську принцесу, у неї закохується молодик з вищого світу Фреді.

Кульмінація — нічна розмова після тріумфу Елізи. Бунт героїні.

Розв’‎язка — усвідомлення Елізи свого нового становища, розмова з Піке- рінгом.

Відкритий фінал — розв’‎язка у Шоу стала одночасно новою зав’‎язкою, початком дискусії. Автор створив дискусійну ситуацію, висунув конфлікт ідей, перетворив хід подій у сутичку протилежних життєвих позицій. П’‎єса мала відкритий фінал. Прозаїк вважав, що п’‎єса повинна мати «відкриту» кінцівку, спонукати читача до відповіді на поставлені запитання, до обговорення проблеми. Автор не дав глядачам однозначної відповіді, не показав щасливого фіналу.

 Робота з таблицею «Порівняльна характеристика сюжету античного міфу та п'єси Б. Шоу „Пігмаліон"»

Порівняльна характеристика сюжету античного міфу та п'єси Б. Шоу «Пігмаліон»

Античний міф про Пігмаліона	П’‎єса Б. Шоу «Пігмаліон»
За велінням богів Пігмаліон створює статую прекрасної дівчини	Професор випадково зустрічає дівчину-квіткарку
Здійснення бажання Пігмаліона залежить від волі Афродіти	Перетворення відбувається завдяки людським діям
Пігмаліон — єдиний образ людини-творця у творі	На роль «творців» Елізи претендують і Хігінс, і Пікерінг, і батько, і навіть сама дівчина (її бажання, сила волі, здібності активно сприяли перетворенню)
Галатея — «пасивний» персонаж у творі	Еліза кмітлива, підприємлива, здатна на рішучі вчинки, прийняття важливих рішень
Відсутня інформація про характер Галатеї, її ставлення до Пігмаліона. Статичність опису зовнішності героїні	Чітко визначені особистісні риси героїні, що виявляються протягом розвитку дії, зображено процес її внутрішньої еволюції
Завершення історії щасливим шлюбом героїв	Відкритий фінал
Ключова проблема: утвердження залежності долі й щастя людини від волі богів	Багатогранність проблематики твору: соціальна, філологічна, особистісного саморозвитку, ролі мистецтва й освіти для формування особистості

Д/з. Підібрати цитати до аналізу образу Елізи Дуліттл.

07.04.2021 р.

     Тема: Бернард Шоу"Пігмаліон". Особливості світогляду

Життя й творчість Джорджа Бернарда Шоу

         Бернард Шоу народився 1856 р. в Дубліні. Батько письменника, комерсант-невдаха, дуже пиячив. Мати була обдарованою жінкою, мала непоганий голос, але відчувала себе нещасливою з таким чоловіком. Життя родини супроводжували матеріальні нестатки, несприятливий моральний клімат (його Б.Шоу потім відтворив у своїй трагікомедії "Дім, де розбиваються серця"). Майбутній драматург відчував себе самотнім. Школи, де він навчався, були поганими, і хлопчик здебільшого здобував освіту самотужки. Він багато читав, захоплювався музикою. Мати знайшла вихід із сімейної драми - почала вивчати музику, що потім  дало  їй змогу оселитись у Лондоні та заробляти приватними уроками співів. А Бернард Шоу, якому тоді виповнилось лише 15 років, залишився віч-на-віч із хворим батьком і змушений був дбати про шматок хліба. Він покинув школу й почав працювати, спочатку клерком, а потім головним касиром у земельній конторі. Безумовно, така кар'єра зовсім не влаштовувала талановитого юнака, який мріяв про музику й красне письменство.

         Нові можливості для розвитку незалежного духу постали перед Б.Шоу з 1876 р., після переїзду до Лондона, який назавжди став місцем проживання великого драматурга. Тут він продовжив самоосвіту. Його душа й розум відкриваються всім інтелектуальним та естетичним впливам. У Лондоні він писав статті та рецензії для різних журналів. Захопився соціалістичними ідеями та в 1884 році став одним із засновників соціал-реформаторського Фабіанського товариства. У другій половині 1880-х років письменник активно виступав у пресі як художній рецензент, музичний оглядач, а згодом - як театральний критик.Б.Шоу дебютував романами "Нерозумний шлюб" (1880), "Незлагідний соціаліст" та інші, проте ці твори не принесли йому успіху.

         Захоплення Ібсеном, створення книги "Квінтесенція ібсенізму" (1891) започаткувала наступний етап у творчості письменника, пов'язаний з реформуванням англійського театру. Він розробив принципово нову структуру драми - "проблемну п'єсу-симпозіум", що ґрунтувалась на особливому, парадоксальному способі викладу проблеми. За сім років (1892 - 1899) Б. Шоу написав три драматичних цикли: «Неприємні п'єси» («Будинки вдівця», «Гультяй», «Професія місіс Уоррен»), «Приємні п'єси» («Війна і людина», «Обранець долі», «Кандида» та ін.), «П'єси для пуритан» («Учень диявола», «Цезар і Клеопатра» та ін.). Ці драми, різні за жанром і тематикою, об'єднані ідейною та соціальною спрямованістю - викрити лицемірство суспільства, втрату духовності, утвердити внутрішню свободу людини й справжні людські цінності.

         На початку XX ст. Б. Шоу пережив духовну кризу, свідченням якої стали філософські пошуки митця: він захопився ідеалістичною теорією «життєвої сили», «першооснови», яка знаходить втілення у стремлінні до прогресу та появі нових біологічних видів. На зміну сучасному людству з його низьким моральним й інтелектуальним рівнем має прийти нове, суспільство «надлюдей». «Надлюдина» у розумінні Б. Шоу - це, в першу чергу, особистість гуманістичного світогляду. Уособленням такої особистості драматург вважав Й. Гете, В. Шекспіра, Л.Толстого. Захоплення цією філософською теорією відобразилося у п'єсі «Людина й надлюдина», яка послужила поштовхом до листування Б. Шоу та Л. Толстого. У подальшому Б. Шоу напише цілу низку блискучих п'єс: «Пігмаліон», «Дім, де розбиваються серця» (цю драму автор вважав найкращою із своїх творів), «Назад до Мафусаїла», «Свята Іоанна», «Візок з яблуками» та ін. П'єси уже не складали єдиних циклів, оскільки надто вже різноманітними були і за змістом, і за формою. Драматург, використовуючи різні жанри (комедії, трагікомедії, реалістичної драми, історичної трагедії), заглибився у проблеми морального удосконалення людства, досягнення істини.

         У 1925 році драматург став лауреатом Нобелівської премії і відреагував на цю знаменну подію зауваженням у своєму стилі: премія присуджена «на знак вдячності за те почуття полегшення, яке відчув світ в цьому році, коли він (Шоу) нічого не надрукував». Ставлення митця до нагород і титулів було показовим: він відмовлявся від них, стверджуючи, що книги й п'єси будуть найкращим пам'ятником для нього.

         Творчий шлях Б. Шоу був довгим і насиченим. Митець заклав підвалини реалістичного інтелектуального театру, «драми ідей». Із часом у його творах все частіше будуть «з'являтися насичено гротескні, фантастичні ситуації і постаті, надзви­чайно ускладниться структура, сатира переважатиме гумор, філософські оцінки людства та перспектив його існування на цій землі наберуть доволі похмурого забарвлення. П'єса-антиутопія, п'єса-пересторога посяде в доробку старого майстра експоноване місце». (К. Шахова). Усього він написав 56 п'єс, працюючи навіть у 94 роки. Великий драматург помер 2 листопада 1950 року.

    Перегляньте відео «Життя і творчість Б.Шоу».

Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=e0HwsUkWupg

Специфіка втілення  античного міфу в п’єсі «Пігмаліон».

Пригадайте зміст давньогрецького міфу «Пігмаліон».

Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=AU6fo5FBET8.

         П'єсу "Пігмаліон" Бернард Шоу назвав "романом у п'яти актах". Як і більшість його драматичних творів, "Пігмаліон" має коротку передмову під назвою "Професор фонетики" і розлогу післямову, де розповідається про подальшу долю героїні -- лондонської вуличної квіткарки Елізи Дулітл. Написана в 1912-1913 роках, п`єса витримала 118 постановок. Бернард Шоу, працюючи над комедією, орієнтувався на античний міф про скульптора Пігмаліона, який вирізьбив скульптуру Галатеї. Вражений красою власного творіння, художник благає Афродіту оживити мармурову фігуру. Одухотворена Галатея стає прекрасною жінкою, щасливою дружиною Пігмаліона. Проте Б.Шоу парадоксально переробив у своїй п'єсі давньогрецький міф. Галатея - Еліза, за задумом драматурга XX століття, ніколи не стане дружиною Пігмаліона - Хігінса. Щасливий кінець неможливий. Здійснюючи першу постановку, Б.Шоу категорично забороняв акторам зображувати закоханість Елізи та Хігінса.              Письменника цікавило зовсім інше -- трагічна неможливість для освіченої, талановитої, духовно багатої жінки, позбавленої капіталу, гідно влаштувати своє життя. Елізі - Попелюшці нічого не вартувало досконало володіти сучасною англійською літературною мовою, манерами і поведінкою світських панн, щоб бути схожою на герцогиню чи принцесу на будь-якому прийомі. Але її подальша доля залишається непередбачуваною.

         Глибоко гуманні ідеї основи п'єси. Б.Шоу вірить у невичерпний запас творчих сил, що криються в людях з народу. Бідність може спотворити людину духовно, зруйнувати її індивідуальність, але за сприятливих обставин все краще стрімко пробуджується. Так, батько Елізи - сміттяр Альфред Дулітл, гротескно зображений Шоу, зненацька розбагатівши, блискуче виступає з лекціями перед вишуканою аудиторією.

         Постійно експериментуючи з характеристикою жанрових особливостей своїх п'єс, придумуючи найнесподіваніші визначення, Б.Шоу у більшості випадків залишався тим, ким він був за покликанням - комедіографом. І "Пігмаліон" - одна з його найкращих комедій. Тут вражають афоризмами діалоги персонажів, змінюють один одного гострі комедійні епізоди, парадоксально складаються взаємини героїв. П'єса "Пігмаліон" з дивовижною легкістю зазнавала найнесподіваніших метаморфоз, перетворюючись у твори інших видів мистецтв. Її сценічна історія є напрочуд багатою та різноманітною. Написана напередодні Першої світової війни, знаменита комедія англійського драматурга справила значний вплив на всю європейську культуру XX століття.

 

П’єса Б.Шоу «Пігмаліон»	Античний міф «Пігмаліон і Галатея»
Професор Гіггінс	Пігмаліон
■ Навчав Елізу правильної вимови, допоміг зрозуміти світ мистецтва; ■ Еліза майже нічого не змінила в поглядах професора, а він не збирався змінюватися сам; ■ він не почувався відповідальним за долю Елізи, його захоплювали вищі ідеї, результат експерименту.	■ Створив Галатею та закохався в неї; ■ Галатея змінила Пігмаліона, її краса розбудила в його душі кохання; ■ почувався відповідальним за створену ним красу.
Висновок. Твір «Пігмаліон» Дж. Б. Шоу — не про кохання, а про силу творчості, про духовне пробудження людини під впливом мистецтва, про можливість здобуття особистістю внутрішньої краси та свободи

Д/з. Перегляньте експрес – урок Ольги Ніколенко.

Режим доступу:  https://www.youtube.com/watch?v=y8pczjGwtPw.

ДОДАТКОВО: за бажанням перегляньте фільм  «Пігмаліон».

Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=8ZJ5hwzDsMM&t=4s

05.04.2021 р.

     Тема: Генрік Ібсен " Ляльковий дім". Композиція п’‎єси . Підтекст. Символіка

Слово вчителя

 «Історія європейської суспільної свідомості ніколи не забуде тих ляпасів, тих воістину славетних ляпасів, якими нагородив Ібсен чисто вимиту, добре зачесану та виблискуючу самовдоволенням міщанську фізіономію... він рукою геніального майстра оголив перед нами міщанську душу і показав, скільки внутрішньої погані лежить в основі міщанської благопристойності і добропорядності»,— стверджував Л. Д. Троцький у статті «Проблеми культури. Культура старого світу». Із цим не можна не погодитися, познайомившись із драмою Г. Ібсена «Ляльковий дім». Сьогодні ми спробуємо розкрити секрети драматургічної майстерності норвезького письменника.

Робота над будовою твору

Експозиція — напередодні Різдва, показане життя родини Хельмерів Зав’‎язка — у будинку Хелмерів з’‎являються фру Лінне та Нільс Крогстад: фру Лінне просить допомогти їй знайти роботу, а Крогстад — зробити йому «послугу».

Розвиток дії — Крогстад шантажує Нору. Жінка у відчаї шукає вихід зі скрутного становища.

Кульмінація — лист від Крогстада, з якого Торвальд дізнається про злочин дружини, а Нора — правду про Торвальда.

Розв’‎язка — Нора йде із дому, відкритий фінал.

 Робота з таблицею «Образи-символи та їхнє значення у п'єсі»

— У психологічній драмі Ібсена важливу роль відіграє символіка. Символічною є і назва п’‎єси — «Ляльковий дім». Маленька жінка постає проти суспільства, не бажаючи бути лялькою у ляльковому домі.

Символи	Значення
Ляльковий будинок	Дім із несправжніми, фальшивими цінностями
Новорічна ялинка	Спочатку — зелена та вбрана, потім — облізла й непотрібна, як і сімейне життя Нори
Мигдалеве печиво	Улюблені ласощі героїні. Спочатку їла його, ховаючись від чоловіка, потім почала робити це відкрито. Спочатку була слухняною «лялькою» в руках чоловіка, а потім стала живою, мислячою людиною
Образ тарантели	Бурхливий, емоційний танець як передвісник потрясінь
Маскарадні костюми	Життя має не тільки зовнішній бік, але і внутрішній, воно примушує героїв знімати маски, показувати справжнє обличчя
Різдво	Народження чогось нового у житті головних героїв. Нора відчула себе не лялькою, а людиною, Торвальд, втрачаючи дружину, починає розуміти, що потрібне чудо, щоб сім’‎я, як раніше, була справді щасливою

Словникова робота

Підтекст — прихований, внутрішній зміст висловлення. Підтекст може створюватися не лише за допомогою вербальних (мовних) засобів, а й інших, невербальних (наприклад, у драматичному творі — мелодія, мовчання, зміна освітлення, звукові ефекти тощо), зокрема акторської гри.

Д/з. Аналізувати композицію твору, визначити символіку. Підібрати афоризми Б.Шоу, прокоментувати їх.

31.03.2021 р.

     Тема: Генрік Ібсен " Ляльковий дім". Образна система

Слово вчителя

— Людина на зламі епох зазвичай натрапляє на серйозні життєві випробування, соціальні драми й трагедії. Коли людина стає Людиною по- справжньому? Чи є у неї якийсь захист від безжальної долі? Над цими та іншими питаннями замислювався Ібсен, якому довелося стати останнім представником «старої» школи і першопроходцем «нової».

Літературний диктант

1. Ляльковий дім в однойменній п’‎єсі Г. Ібсена — це символічний образ. 

2. Чоловік, подруга, оточення бачить головну героїню Нору.  

3. Події у творі відбуваються напередодні... .

4. Чоловік Нори Торвальд обійняв

5. Нора попросила чоловіка подарувати їй... 

6.Потайки від чоловіка Нора виплачувала величезний борг протягом. років. 

7. Героїня твору, була винна в тому, що ... 

8. За жанром п’‎єса «Ляльковий дім» — це... 

9. В основі сюжету п’‎єси був покладений....

10. Торвальд говорив: «Майже всі, хто рано схибив у житті, мали брехливих ...» .

11. Головна героїня «Лялькового дому» Нора бачить сенс життя в..

12. Основною темою п’‎єси Г. Ібсена «Ляльковий дім» є... .

2. Слово вчителя

— Зупинімося тепер на образі Нори, чий характер набагато складніший. У ній немовби поєднуються дві натури. Одна проста, передбачувана, наївна — для загалу, а інша — прихована до часу, глибока і сильна.

♦ То якою ж бачуть її люди, що її оточують?

(Торвальд: кохана дружина, яка потребує керівництва від мудрого чоловіка; для нього вона не особистість, а складова його спокійного сімейного життя.

Для свого батька: лялька.

Фру Лінне: безтурботна жінка, якій не знайомі життєві клопоти і тягарі.

Лікар Ранк: приваблива жінка, яка потребує того, щоб її вислухали.

Крогстад: хоробра жінка, яка повинна мати вплив на свого чоловіка.

Усі: ніжна, тендітна жінка-лялька, для якої сенс життя — любов до чоловіка і дітей.)

♦ Яка ж внутрішня, прихована Нора? (Нора економна, відповідальна, здатна на самовіддані вчинки.)

Висновок. За зовнішньою несерйозністю та легкістю, ховалася сильна й вольова жінка. Щоб повернути борг, вона шукає роботу й виконує її так, щоб ніхто навіть не здогадався. Кохаючи чоловіка та дітей, вона сподівається, що коли про її таємницю дізнається чоловік, він обов’‎язково захистить її, взявши провину на себе. Але Торвальд не виправдав її сподівань. Тільки коли він дізнається, що розголосу не буде, знову намагається стати таким, яким був раніше. Та Нора вже побачила його справжнє обличчя.

 Д./з. Навчитися характеризувати образи п’‎єси Г. Ібсена «Ляльковий дім».

29.03.2021 р.

      Тема: Генрік Ібсен " Ляльковий дім". Сюжет. Особливості драматичного конфлікту.

1. Слово вчителя

— Генрік Ібсен відіграв провідну роль у становленні нової європейської драми. Його новаторство полягало у відмові від звичного любовного конфлікту як основного рушія дії, у постановці низки актуальних проблем про особистість та її взаємини із суспільством.

Чи не найвідомішим взірцем його «нової» драми стала саме п’‎єса «Ляльковий дім», сюжетом для якої автор обрав історію однієї родини, яка, проживши разом багато років, так і не зуміла побудувати справжній родинний дім, а не «ляльковий».

Жанр – соціально-психологічна драма. 

Тема: духовне пробудження людини, її прагнення до вільного прояву себе як особистості. 

Проблематика: проблема моральної відповідальності людини за свій вибір і за інших людей; «втрати ілюзій» під впливом обставин; істинних і фальшивих ідеалів і цінностей; проблема жіночої емансипації. 

Конфлікт: соціальний – зіткнення природних людських прагнень з нелюдськими, застиглими догмами суспільства; сюжетний – таємниця і «кримінальний» учинок Нори як несвідомий виклик буржуазному життєустрою, його законам; психологічний – «пробудження» і духовна боротьба Нори, її бажання по- справжньому розібратися в житті, усвідомити себе як особистість. 

Особливості композиції: (3 дії) П’єса має аналітичну композицію, що означає послідовне розкриття внутрішнього неблагополуччя і трагізму, які таяться під зовні пристойною оболонкою. Так поступово осягається внутрішня суть сімейного життя Хельмерів, на перший погляд, щасливого, але заснованого на неправді й егоїзмі. Дія починається із зображення ілюзії щастя і закінчується його поразкою. Дія п’єси розгортається протягом 3-х днів. «Ляльковий дім» – це розповідь про сім’ю, про людей, які прожили разом багато років, але так і не зуміли стати щасливими – класичний зразок соціально-психологічної драми. Центральна тема п’єси “Ляльковий дім” – становище жінки в суспільстві Сучасники сприйняли драму як маніфест фемінізму. 

Проблематика «Лялькового дому» не вичерпується «жіночим питанням»: йдеться про свободу людської особистості взагалі. У п’єсі компрометується не так «чоловічий світ», скільки суспільство 1870-х років, його норми і установки, мертві закони буржуазного світу. 

Композиція п’єси «Ляльковий дім» має аналітичний характер. Аналітизм її полягає в тому, що твір розпочинається показом зовнішньої ілюзії щастя, а закінчується катастрофою. Драматург доводить, що злагода, комфорт, у яких живуть його персонажі, а також нібито доброзичливі взаємини між ними є оманою. У такий спосіб він розкриває суперечності сучасного йому світу. Але драму Г. Ібсена називають не тільки аналітичною, але й інтелектуально-аналітичною, бо вона завершується інтелектуальним осмисленням персонажами власного життя. Проте герої Ібсена не є рупорами його ідей. Вони промовляють те, що диктує їм логіка власного характеру, психологічну глибину якого майстерно розкриває письменник. 

Елементи сюжету «Ляльковий дім»:

Експозиція: переддень Різдва. Хельмер призначений директором Акціонерного банку.  Нора весела, безтурботна й щаслива.

Зав’язка: поява Христини (давньої подруги Нори), а потім Крогстада у Хельмерів. Христина за допомогою Нори одержує роботу в банку, а Крогстад з вини Торвальда її втрачає. Крогстад вимагає, щоб Нора вплинула на чоловіка. Розвиток дії. Крогстад шантажує Нору. Танець Нори.  Хельмер одержує листа Крогстада.  Страх Хельмера за своє суспільне становище. Крогстад повертає боргове зобов’язання Нори.  Хельмер «пробачає»  Нору. 

Кульмінація. Ідейна дискусія між подружжям. Нора заявляє про своє право самостійно мислити, а не приймати усе на віру, робити вибір, а не жити за чиїмись правилами, вільно висловлювати свої погляди, а не залежати від чужих думок. 

Розв’язка. Відкритий фінал. Щоб знайти себе і «стати особистістю», Нора залишає будинок і дітей. 

Символіка драми «Ляльковий дім»

«Ляльковий дім» – це дім фальшивих цінностей, за якими крилися егоїзм, духовна порожнеча, роз’єднаність людських душ. У цьому домі не жили, а лише грали у кохання, шлюб, сімейну злагоду і навіть людську гідність і честь. Ялинка (була живою і красивою, і коли її зрізали поступово зав’яла) – подружнє життя Нори (ідеальні стосунки в родині були лише видимістю, насправді кожен із них, як Нора, так і її чоловік по-різному сприймали шлюб, і тому це призвело до трагічної розв’язки) Мигдалеве печиво (спочатку їла ховаючись від чоловіка, потім – відкрито) – внутрішнє «я» Нори (героїня була для чоловіка лише «лялькою», але потім вона вирішила показати себе зовсім з іншого боку, на що не сподівався чоловік) Образ Крогстада – неприємності (Нора грала з дітьми — і раптом зловіщою тінню з’явився Крогстад, який і розпалив вогнище у родині) Образ тарантели – передчуття невідворотності катастрофи (Нора танцювала, переживаючи глибокі душевні страждання, вона зрозуміла, що наближалася страшна гроза; танок за контрастом підкреслив напругу душевних сил Нори, адже вона танцювала у той момент, коли вирішувала її доля) Маскарадні костюми – ролі і маски героїв (зокрема Нори) у реальному житті (настане час, коли маски необхідно буде зняти, тоді настануть справжні неприємності, вирішити які швидко буде просто неможливо) Втілення рис “нової драми” в “Ляльковому домі”:  а) внутрішня дія; б) “дотекстова” зав’язка конфлікту; в) неоднозначне, дискусійне ставлення до героїв і проблем твору; г) відкритий фінал. 

Сюжет “Ляльковий дім”.

Дія відбувається в будинку Хельмера перед Різдвом. Нора повертається з міста з подарунками для сім’ї, чоловік докоряє її в марнотратстві: він лише недавно отримав посаду директора банку, і платню йому підвищать тільки через три місяці, а жити в борг для нього абсолютно неприйнятно. Нора, «марнотратчиця», «пташка», «білочка», як кличе її Торвальд, у відповідь тільки віджартовується, вона виглядає безтурботною і легковажною. Приїжджає давня подруга Нори фру Лінне: після смерті чоловіка вона залишилася без засобів до існування і змушена шукати роботу. Нора розповідає їй, що, коли Торвальд був хворий, їй довелося зайняти грошей, щоб за порадою лікарів відвезти його на рік до Італії. Тепер вона змушена виплачувати борг, але розповісти про це Хельмеру не може: він думає, що гроші позичив батько Нори. Тепер вона змушена відмовляти собі у всьому і займатися дрібним підробітком. В цей час до Хельмер приходить Крогстад – саме у нього Нора позичила гроші. Хельмер позбавив Крогстада місця в банку, і тепер той просить Нору вплинути на чоловіка, погрожуючи їй викриттям. До того ж Нора підробила підпис батька на векселі, і Крогстад знає про це. Нора чесно намагається умовити чоловіка залишити Крогстада, але той не погоджується, до того ж на це місце він вже взяв фру Лінне. Зрозумівши, що нічого не вийшло, Крогстад залишає в поштовій скриньці лист для Торвальда, в якому описує ситуацію з боргом Нори. Нора вигадує всілякі приводи, щоб не пустити Торвальда до поштової скриньки. Фру Лінне, прагнучи допомогти Норі, відправляється до Крогстаду: виявляється, колись вони любили один одного, але вона вийшла заміж за іншого, більш забезпеченого. Тепер фру Лінне пропонує «протягнути один одному руки»: їй хочеться жити заради когось. Крогстад щасливий і готовий навіть забрати свій лист, але фру Лінне вмовляє його не робити цього: вона вважає, що таємниця повинна розкритися. Торвальд і Нора повертаються з різдвяної вечірки, і нещасливий лист нарешті витягується з ящика. Торвальд розгніваний, він називає дружину лицеміркою, брехухою, злочинницею, каже, що не довірить їй виховання дітей. Тут же служниця приносить ще один лист: Крогстад повернув розписку Нори. Торвальд щасливий, Нора для нього знову перетворюється на «невсипущу-пташку», «голубку». Однак Нора заявляє йому, що йде з дому: «Я була тут твоєї лялечкою-дружиною, як вдома у тата була татовою лялечкою-дочкою <…> Я думаю, що перш за все я людина, так само як і ти, або, по крайній міру, повинна постаратися стати людиною <…> я не можу більше задовольнятися тим, що говорить більшість і що говориться в книгах. Мені треба самій подумати про ці речі і спробувати розібратися в них ».

Д/з. підібрати цитатні характеристики до образів твору.

17.03.2021 р.

       Тема : Генрік Ібсен " Ляльковий дім". Роль Г.Ібсена в розвитку світової драматургії, його новаторство.

1.   Вступне слово вчителя

- Сьогодні ми будемо з вами говорити про зачинателя «нової драми», про геніального мислителя, поета, драматурга, засновника національного норвезького театру Генріка Ібсена,  творчість  якого визначила напрямки розвитку літератури  ХХ ст. 

2. Складання хронологічної таблиці «Життєвий і творчий шлях Г. Ібсена».

 

№ п.п.	Рік	Подія
1	1828 р.	Народження Генріка Ібсена.
2	1837 р.	Батько розорився.
3	1843 р.	Переїхав до містечка Гримстад, де влаштувався учнем аптекаря.
4	1850 р.	З метою вступити до університету Генрік вирушив до Християнії, де захопився політичним життям. «Християнія Театр» поставив його другу п’єсу – «Богатирський курган» .
5	1852 р.	Було запропоновано посаду штатного драматурга в театральній школі Бюлля.
6	1857 р.	Запрошують керувати «Норвезьким театром».
7	1858 р.	Г. Ібсен одружився.
8	1864 р.	Одержав письменницьку пенсію і скористався нею, щоб виїхати на південь.
9	1865 р.	Вирішальний момент у творчій діяльності Ібсена, коли він з Італії до Норвегії надіслав драматичну поему «Бранд».
10	1866 р.	Надіслав на батьківщину п’єсу «Пер Гюн».
11	1906 р.	Смерть Генріка Ібсена.

 

- Отже, Генрік Ібсен норвезький драматург і поет, реалістичні і суперечливі п'єси якого революціонізували європейський театр. У п'єсах Ібсена драматизм ситуації полягає в тому, що виявляється повна протилежність між видимістю життя і його справжньою природою. Розкриття показаного в п'єсі світу починається найчастіше вже в ході дії — в деталях, в окремих і, здавалося б, випадкових репліках, у кінці ж п'єси відбувається повний крах ілюзій і з'ясування істини.

3.  Словникова робота.

Аналітична п'єса - драма, події якої є результатом того, що відбулося до початку твору. Така п'єса, по суті, є своєрідним розслідуванням таємниць минулого героїв.

Соціально-психологічна драма - новий жанр реалістичного театру кінця XIX - початку XX ст., який у драматургічній формі втілює основні художні принципи реалізму, зокрема принцип глибокого та неупередженого вивчення психології драматичного персонажа як типового вияву суспільного впливу на характер і вчинки людини.

Ібсенізм - особливість творчого методу, що полягає у показі трагізму життя через психологічні колізії, поєднання зовнішньої та внутрішньої дії, філософському осягненні дійсності, широкому використанні підтексту, символіки.

 

4. Розповідь вчителя про новаторство Г. Ібсена.

«Нова драма» Г. Ібсена:

- це п’єси про людську душу, у яких йдеться про трагічну боротьбу особистості за власний духовний світ;

- драматург істотно збагатив коло тем: соціальні проблеми, становище жінок у суспільстві, спадкові хвороби, влада грошей;

- у п’єсах «нової драми» немає чіткої межі між трагедією і комедією;

- композиція п'єс має інтелектуально-аналітичний характер, аналітизм композиції полягає в тому, що майже всі п'єси розпочинаються показом зовнішньої ілюзії щастя, а закінчуються катастрофою. Інтелектуальні тому, що завершуються осмисленням персонажами власного життя.

- незавершена кінцівка — найвидатніший внесок «нової драми» Ібсена у світову драматургію. Тут конфлікт не вичерпується після завершення дії. У «Ляльковому домі» розв'язка не є вирішенням проблем, а є їхньою постановкою. Відкритість фіналу відповідає вимогам проблемного театру, який створив Ібсен.

 

5. Повідомлення   про історію створення та прототипи  п’єси  «Ляльковий дім».

 П’єса задумана в 1878 році (перші начерки з заголовком «Начерки до сучасної трагедії» датовані 19 жовтня). Ібсен прагнув в класичній формі трагедії висловити сучасні проблеми. Написано ж твір у 1879 році.

В основу драми Ібсен поклав реальну подію. Прототипом Нори стала норвезько-датська письменниця Лаура Кілер. Під впливом п’єси «Бранд» 19-річна дівчина написала книгу «Дочки Бранда», яка вийшла у світ в 1869 році під псевдонімом. З нею познайомився Ібсен і порадив зайнятися літературою. Між ними зав’язалася дружба. Після смерті батька Лаура з матір’ю переїхала до Данії, де в 1873 році вийшла заміж за  Віктора Кілера. Він був доброю людиною, але іноді у нього траплялися припадки жорстокості, особливо болісно переносив він грошові проблеми. В 1876 Віктор захворів на туберкульоз. Його потрібно було лікувати на Півдні. Прохання Лаури, щоб він звернувся до свого багатого батька, нічого не дали. Тоді вона таємно взяла позику в банку. За неї поручився її впливовий багатий друг. У тому ж році вони з чоловіком відправилися до Швейцарії і Італії. Чоловік вилікувався від хвороби. На зворотному шляху в Мюнхені Кілери відвідали Ібсенів. Лаура по секрету все розповіла Сюзанні, дружині Ібсена. Після повернення до Данії знову потрібні були гроші для переїзду в інше місто. Лаура знову зробила позику у формі векселя. За неї поручився далекий родич, крупний комерсант. До моменту закінчення векселя Лаура була хвора після пологів, без грошей. Родич теж був у складному матеріальному становищі і не зміг викупити вексель. Лаура в розпачі зважилася видати підроблений вексель — але передумала і знищила його. Всі її дії стали відомі її чоловікові. Спочатку він їй глибоко співчував, але під впливом сім’ї і друзів змінив своє ставлення до неї і став вимагати розлучення, яке незабаром оформили. Дітей у Лаури забрали, її визнали душевнохворою, брехухою. Але минув час, чоловік попросив Лауру повернутися додому. Вона повернулася, знову стала його дружиною, з 1879 приступила до літературної діяльності і поступово виплатила всі борги. Після цього у неї було дві зустрічі з Ібсеном. Саме її життя стало основою для сюжету «Лялькового дому».

 Заповнення схеми «Нова драма Генріка Ібсена».

Д./з. читати стр.217-235, знати зміст п'єси Г.Ібсена " Ляльковий дім"

15.03.2021 р.

      Тема: Нові тенденції у драматургії кінця XIX-початкуXX ст. "Стара" і "нова драма".

Слово вчителя

— Сьогодні ми розпочинаємо ознайомлення з європейською драматургією, яка наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. пережила оновлення, збагатилася новими творчими знахідками та здобутками.

— Протягом багатох століть театр був і місцем для спілкування та виховання, і виставкою моди, нагород та статків, і місце побачень. Про драматургів і їхні п’‎єси говорили, їх лаяли й хвалили, вони спонукали до роздумів, захоплювали ідеями, вели до рішучих дій.

Поступово у глядачів виникає потреба побачити в театрі справжнє життя, нові ідеї та драматургічні рішення. Тому, коли в кінці ХІХ ст. з’‎являються п’‎єси Г. Ібсена, Б. Шоу, А. Чехова, М. Метерлінка, К. Гамсуна та інших, сучасники назвали це оновленням драматургії, або «новою драмою». Вона докорінно перебудувала застарілу театральну систему. З’‎являється інше розуміння завдань режисури, інші декорації, інша акторська гра, нова мова театру.

   Словникова робота

«Нова» драма (рубіж ХІХ-ХХ ст.) — течія у драматургії, що пов’‎язана з іменами Г. Ібсена, М. Метерлінка, А. Чехова. Характеризується наближення до реального життя; своєрідність конфлікту (неможливість розв’‎язання зовнішнього конфлікту призводить до того, що внутрішній конфлікт стає центром дії); широке використання підтексту в мові персонажів п’‎єси; відчуття впливу різноманітних літературних шкіл і течій (особливо натуралізму та символізму); звернення до античності; усвідомлення вагомої ролі режисера; розробляння нових жанрів (соціальна драма, психологічна драма, інтелектуальна «драма ідей»).

 Складання блок-схеми «Відмінності „старої" та „нової" драми»

«Стара драма»	Загальні ознаки	«Нова драма»
У житті героїв	Трагедія	У житті особистості в суспільстві
Конфлікт героїв між собою (зовнішній характер)	Центр уваги	Конфлікти духовні, ідейні (внутрішній психологізм)
Узагальнений тип людей	Герой	Неординарна особистість
Головні й другорядні, позитивні та негативні, неоднозначні	Персонажі	Важливі всі, характерні
Відображає дійсність, зображує духовні пошуки, моралізує, дає власну оцінку, спонукає усвідомити проблему	Автор	Не дає одностайної відповіді
Вирізнялася підкресленістю, пафосністю у відтворенні емоцій, виконавці ролей промовляли добре поставленими голосами, гучно, особливо часто зі співучими штучними інтонаціями	Акторська гра	У новому театрі їхня вимова, інтонації наблизилися до розмовних, стали природнішими, простішими, що мало також створювати ефект живого реального життя на сцені.
Зав’‎язка — розвиток дії — кульмінація — розв’‎язка	Будова	Зав’‎язка — розвиток дії — кульмінація — дискусія
Завершений розв’‎язкою	Фінал	Відкритий, незавершений, спонукає до суперечок, роздумів
Трагедія, комедія, драма	Жанр	Синкретичний — трагікомедія
Споглядає	Глядач	Переживає разом з героєм, продовжує думати над проблемою й після спектаклю
Есхіл, В. Шекспір, Мольєр	Представ ники	Г. Ібсен — Норвегія, М. Метерлінк — Бельгія, А. Чехов — Росія, Б. Шоу — Англія

 Підсумок уроку

— «Нова драма» відрізняється від драми попередніх періодів розвитку драматургії тим, що в центрі уваги «нової драми» постала особистість не як соціальний тип, а як індивідуальність, переживання й відчуття якої визначають загальну атмосферу епохи. Показавши «трагедію життя», а не «трагедію в житті», дратурги закликали до осмислення дійсності, звільнення людського духу, пошуку шляхів відновлення гармонії світу.

Д/з. чит. стр.213-216,опрацювати конспект

10.03.2021 р.

        Тема: Контрольна робота

1. До основних ознак реалізму не належать:

а) типізація дійсності;

б) зображення незвичайних героїв у незвичайних обставинах;

в) поглиблений соціальний аналіз;

г) головна проблема — взаємини людини та суспільства.

2. Адвокат Дервіль у повісті О. Бальзака «Гобсек» — це:

а) головний герой; в) антипод головного героя;

б) герой-оповідач; г) сам автор.

3. Місто N у комедії Гоголя «Ревізор» — це:

а) плід уяви письменника з позірними проблемами;

б) типове провінційне російське місто;

в) унікальне місто, яке увібрало всі пороки;

г) чарівне місто, де здійснюються будь-які мрії.

4. Повість М. Гоголя «Шинель» належить до:

а) «українських повістей»;

б) «фантастичних повістей»;

в) «італійських повістей»;

г) «петербурзьких повістей».

5. У повісті «Шинель» М. Гоголь використав прийом:

а) гротеску; в) фантастики;

б) антитези; г) паралелізму.

6. Яки риси не характерні для гоголівських чиновників?

а) Страх перед начальством; 

в) гостинність;

б) хабарництво; 

г) використання службового становища.

                                Достатній рівень

7. Розкрийте образ Гобсека з однойменної повісті О. Бальзака.

8. Визначте коло проблем, порушених у п’‎єсі М. Гоголя «Ревізор». Чи актуальними є ці проблеми сьогодні? Свою відповідь обґрунтуйт                                                                           

                               Високий рівень 

9. Виконайте одне із завдань

1. Напишіть твір- роздум «Вплив грошей, багатства на людину в часи Бальзака та в наш час».

2. Продовжте історію Хлестакова з п’‎єси М. Гоголя «Ревізор».

    Контрольну роботу виконати на листках і переслати мені на електронну адресу     tanya.kaplya@ukr.net

24.02.2021 р

       Тема: М.В.Гоголь " Шинель" Цикл петербурзьких повістей: основні теми і проблеми

 Слово вчителя

- Сьогодні ми продовжимо ознайомлення з творчістю Миколи Гоголя, з історією написання повісті «Шинель», її змістом та проблематикою, визначимо позицію автора та дамо власну оцінку зображеним подіям, повторимо, що означає поняття «маленька» людина, та як письменник  зображує її долю у творі; аналізуватимемо образ Акакія Акакійовича, визначимо роль шинелі в його житті, розкриємо вплив інших персонажів на долю головного героя, сформуємо світогляд маленької людини у сучасному світі та її право існування. Яке значення має «маленька» людина у сучасному житті?

  Робота зі словником

Повість — епічний прозовий твір (рідше віршований.), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням.

  Слово вчителя.  У повісті «Шинель» Гоголь вперше зобразив персонажа приниженого, ніким не захищеного – «маленьку людину» з її убогим життям, нікчемними мріями і незначними радощами. Основний конфлікт –  конфлікт між «маленькою людиною» і суспільством.

Повість Гоголя ніби застерігає, що будь-яка людина може опинитися на місці Акакія Акакійовича, якщо всі свої інтереси і прагнення зосереджуватиме на отриманні якоїсь речі, не зможе жити без неї. Жертвою шинелі можемо назвати також і генерала, адже він сам помістив себе у певні рамки, за які не міг вийти, бо втратить свою «значущість», тобто теж ховався у «шинелі».

     Певною мірою й сам Гоголь ховався у власну «шинель»: для Миколи Васильовича була дуже важливою суспільна думка про нього та про його твори. Часто позиція письменника у житті не збігалася із загальноприйнятою, тому він був трішки замкнутим, «схованим в шинель». Пригадайте, чи довподоби глядачам театру була п’єса «Ревізор»? Ні, Гоголь змушений був покинути Петербург. Він подорожував Італією…

Проблемне запитання

-         Так у чому ж полягає трагедія героя?

Інтерактивна вправа  «Ланцюжок думок»

-         Чи мав Башмачкін мету в житті, мрію?

-         Чи є у вас мрія?  На що ви здатні заради своєї мрії?

-         Як історія перевернула життя бідного чиновника?

-         Як він вирішив віднайти кошти на пошиття шинелі?

Метод «Прес»

-    Пригадайте, кого називають «маленькою людиною»?

-    Хто із відомих вам письменників порушував тему «маленької людини»?

-   Чи можна головного героя повісті Акакія Акакійовича назвати «маленькою людиною»? Чому?

Д/з. Читати повість "Шинель", записати визначення  " повість" у зошит.

22.02.2021 р.

       Тема: Микола Васильович Гоголь"Ревізор". Образ Хлєстакова та його динаміка

1. Слово вчителя

— Традиційно вважається, що сюжет для комедії «Ревізор» Гоголю підказав приятель О. Пушкін, але є й інші версії. Наприклад, український письменник Г. Квітка-Основ’яненко розгнівався, бо був упевнений, що Гоголь використав сюжет написаної ним у 1827 році п’єси «Приезжий из столицы, или Суматоха в уездном городе», яка була відома в рукописному варіанті.

Свою комедию «Ревізор» Гоголь створив дуже швидко, за два місяці. Наприкінці 1835 року вона була готова. Гоголь в «Авторській сповіді» писав: «У „Ревізорі" я зважився зібрати в одну купу все погане в Росії, всі несправедливості  і разом посміятися над усім цим». З авторського визнання випливає, що «Ревізор» — соціально-сатирична комедія.

2.Евристична бесіда

♦ Знайдіть та зачитайте портрет Хлестакова.

♦ Яке враження Хлестаков справив на інших?

♦ Як із Хлестаковим поводилися чиновники? (Намагалися прислужитися, підлещувалися.)

♦ Як розкрилась таємниця Хлестакова? (Пошмейстер прочитав лист Хлестакова.)

♦ Якою була реакція чиновників? (Вони дуже здивувалися.)

♦ Яким був фінал п’‎єси?

♦ Яку роль відіграє німа сцена? (Фінал комедії — це момент найвищого напруження. Герої п’‎єси спантеличені, налякані, бо доведеться спокутувати всі свої гріхи.)

3. Проблемне питання

♦ Чому ніхто з чиновників не викрив брехню Хлестакова? (Хлестаков вихваляється та бреше «художньо», «натхненно», «переконливо», «правдоподібно», у якийсь момент навіть сам повірив у те, що він надзвичайно важлива особа. За допомогою брехні Хлестаков підносить себе на вершину, таку недосяжну в реальному житті. «ганчірка» — видає себе за важливу людину, «вітрогон» — називає себе письменником та поетом, «паскудник» — видає себе за шляхетну людину, «злидар» — вихваляється багатством, завжди голодний — розказує про розкішні обіди. Пустопорожній, недорікуватий Хлестаков справив враження на чиновників як змістовна, дуже розумна та хитра людина.)

4.Інтерактивна вправа «Закінчить речення»

1) За жанром «Ревізор» — це ... (комедія).

2) Епіграф, що використав Гоголь до твору «Ревізор», звучить так:.. («Не кивай на дзеркало, коли пика крива»).

3) Який прийом використовує автор, добираючи цей епіграф? (Прийом алегорії.)

4) Аж 6 книг прочитав герой «Ревізора»... (Ляпкін-Тяпкін).

5) Лікарнями у творі М. Гоголя керував... (Гібнер).

6) «Хортенятами» брав хабарі. (Ляпкін-Тяпкін).

7) Засіб комічного, який переважно використовує автор у своєму творі. (Сатира.)

8) Хлестаков — це...(нікчемний чиновник, що їде до свого батька).

9) Найголовніші риси Хлестакова —... (вміння брехати та вихвалятися).

10) Повітове містечко зображене як. (типове провінційне російське місто).

11) Тема п’‎єси «Ревізор» — ... (викриття бюрократичного ладу самодержавної Росії ХІХ ст.).

12) М. Гоголь викриває у своєму творі такі вади суспільства, як. (хабарництво, безкарність, казнокрадство).

13) Комедія «Ревізор» закінчується. (німою сценою).

5. Характеристика кожного з чиновників міста.

Прізвище чиновника, посада	Характеристика                                 за текстом	Як виконує службу
А. А. Сквозник-Дмухановський, городничий	«Хоч і хабарник, але поводиться солідно»	Бере хабарі й дозволяє брати іншим, привласнює державні кошти
Л. Л. Хлопов, доглядач шкіл	Всього боїшся: всякий втручається	Наляканий безкінечними перевірками й доганами, тому страшенно їх боїться
А. Ф. Ляпкін-Тяпкін, суддя	Людина, що прочитала 5 чи 6 книг, і тому вільнодумна	Більше цікавиться полюванням ніж судочинством, бере хабарі «хортенятами», завжди напідпитку
А. П. Земляника, попечитель богоугодних закладів	«Свиня в ярмолці»	Хворі одужують як мухи, дорогих ліків не вживають
І. К. Шпекін, поштмейстер	Простосердна до наївності людина	Поштові справи занедбані, пошта не доходить, читає чужі листи

 Д./з. Уміти характеризувати героїв комедії «Ревізор», визначати художні особливості, засоби комічного(виписати приклади).

17.02.2021 р.

 Тема: Микола Васильович Гоголь"Ревізор". Творча історія п'єси. Образи чиновників.

 

                          

Словникова робота

  Комедія  -  драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири викриваються негативні суспільні та побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності людини чи тварини.

  Трагедія  - драматичний твір, де зображуються нерозв'язні моральні проблеми, що призводять, як правило, до загибелі героя

  Гумор – різновид комічного, відображення смішного в життєвих ситуаціях і людських характерах.

 Сатира – гостра критика чогось, окремих осіб, людських груп чи  суспільства з висміюванням, засудженням вад і негативних явищ у різних сферах життя.

  Іронія – це прихована насмішка над явищем чи собою, про які говорять у позитивному тоні.

   Ремарка -  авторські пояснення у драматичному творі щодо умов і часу дії, зовнішнього вигляду й поведінки дійових осіб.

       У п’єсі автор намагається максимально охопити всі сторони тогочасного життя та управління. Тут і судочинство, і освіта, і охорона здоров’я, і пошта, і соціальне забезпечення, і поліція. Такого всеохопного погляду на офіційний державоустрій російська література іще не знала. Для зображення своїх героїв автор використав такі прийоми, як гротеск (порівняння чиновників із тваринами.) та гіперболу (перебільшення Хлестакова про авторство та своє знайомство з міністрами).

Д./з Знати зміст усієї п’єси, уміти переказувати, коментувати, виділяти головне та деталі.

2.11.2020 р.

  Тема: Історичні,естетичні, філософські чинники розвитку романтизму.

Основні ознаки романтизму.

            Романти́зм (фр. romans) — ідейний рух у літературі й мистецтві, що виник наприкінці 18 століття у Німеччині, Великій Британії й Франції, поширився на початку 19 століття в Російській імперії, Польщі й Австрії, а з середини 19 століття охопив інші країни Європи, а також Північної та Південної Америки.

Термін «романтизм» указує на зв’язок із Середніми віками, коли в літературі був популярним жанр рицарського роману. Головні особливості цього жанру — фантастичність, зображення високого, ідеального кохання, лицарських подвигів, добрих і злих чарівників, казкового пейзажу.

Характерні ознаки романтизму і його відмінність від класицизму та сентименталізму

Класицизм з його суворими правилами все в житті чітко розмежовував: погане — добре, чорне — біле. У романтизмі немає такої чіткості, у ньому існують відтінки, напівтони. Класицизм — це система, а романтизм — ні. Що стосується сентименталізму, він відображає внутрішнє життя людини в гармонії з навколишнім світом. А романтизм протиставляє внутрішньому світові цю гармонію.

Ознаки романтичного твору: у романтичному творі немає дистанції між героєм і автором; автор не засуджує героя, навіть якщо щиро зображує його духовне падіння, із сюжету зрозуміло, що герой не винний — винні обставини, що склалися. Сюжет такого твору, як правило, романтичний. У романтиків особливе ставлення до природи, їм до душі бурі, грози, катаклізми.

Особливістю романтичного мистецтва є перевага в ньому суб’єктивно-ліричного моменту. Зображення переживань героя, ставлення героя до життя для романтика важливіше за зображення самого життя. З усіх видів мистецтва романтики віддавали перевагу насамперед музиці, оскільки через неї багатогранніше та повніше можна виявити внутрішній світ людини.

Романтичний герой — це індивідуаліст, людина, яка пройшла у своєму розвитку дві стадії: до зіткнення з похмурою реальністю вона прагне подвигу та має бажання перебудувати світ; зіткнувшись з реальністю, герой усе ще вважає цей світ похмурим, нікчемним та підлим, стає циніком та песимістом. Зрозумівши, що світ змінити не можна, герой більше не прагне подвигу, зате все одно щоразу наражається на небезпеку.

Характерні ознаки романтизму

1) Заперечення раціоналізму, що панував у добу Просвітництва, культ почуттів людини.

2) Увага до особистості, її індивідуальних рис.

3) Провідні мотиви — самотність, світова скорбота (національна туга) та романтичний бунт і нескореність.

4) Історизм творів і захоплення фольклором.

5) Перевага в мистецтві суб’єктивно-ліричного моменту.

2. Найвидатніші представники мистецтва романтизму 

В Англії — Дж. Байрон, Дж. Кітс, П. Б. Шеллі; у Німеччині — Е. Гофман, Г. Гейне, Новаліс; у Франції — А. Мюссе, Ж. Санд, В. Гюго; у США — Е. По, Дж. Ф. Купер, Г. Мелвілл; у Польщі — А. Міцкевич, Ю. Словацький; в Угорщині — Ш. Петефі; в Росії — О. Пушкін, М. Лермонтов, М. Гоголь.

Романтизм в Україні

Український романтизм (фр. romantisme) — ідейний рух у літературі, науці й мистецтві. Визначальними для романтизму стали ідеалізм у філософії і культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захоплення фольклором і народною мистецькою творчістю. Романтизм призвів до вироблення романтичного світогляду та романтичного стилю і постання нових літературних жанрів — балади, ліричної пісні, романсової лірики, історичних романів і драм.

Першими виявами українського романтизму були: видана 1818 у Петербурзі «Грамматика малороссийского наречия» Олександра Павловського і збірка Миколи Цертелева «Опыт собрания старинных, малороссийских песней» з висловленими в них думками про глибоку своєрідність і самостійність української мови й української народної поезії.

Основоположницею для розвитку українського романтизму була харківська школа з її двома гуртками — першим, що створився ще у 1820-х pp. навколо І. Срезневського і що з ним були пов'язані найвидатніші з поетів-романтиків Л. Боровиковський і О. Шпигоцький, та другим, що діяв у середині 1830-х pp. також під проводом І. Срезневського, до нього були причетні: А. Метлинський (псевдонім — Амвросій Могила), М. Костомаров (псевдонім — Іеремія Галка) й О. Корсун з М. Петренком і С. Писаревським та іншими.

Другим осередком чи й етапом українського романтизму, уже з багатшим на мистецькі засоби і літературні жанри творчим доробком і з виразнішим національним і політичним обличчям, був Київ другої половини 1830—40-х pp. з М. Максимовичем, П. Кулішем, Т. Шевченком, автором виданого вже 1840 року «Кобзаря», і прибулими туди з Харкова А. Метлинським і М. Костомаровим.

Третім етапом українського романтизму була діяльність, згуртованих навколо журналу «Основа» (1861—1862) письменників і діячів, між якими були: кирило-мефодіївці В. Білозерський, П. Куліш, автор першого історичного роману «Чорна Рада» (1857) й видавець альманаха «Хата» (1860) П. Куліш і Т. Шевченко.

В українській музиці вплив романтизму позначився слабо. Його елементи помітні лише у творах українських композиторів другої половини 19 ст.: С. Гулака-Артемовського, М. Лисенка, В. Матюка, П. Воробкевича, А. Вахнянина й інших, зокрема у їхніх композиціях на слова поетів-романтиків.

Д/з чит. стр.  47-53

4.11.2020 р.

Тема:  Генріх Гейне " Книга пісень".  Поезії " На півночі кедр одинокий..." " Не знаю , що стало зо мною.."

Генріх Гейне – німецький поет доби романтизму

Дата та місце народження. 13 грудня 1797 р. в Дюссельдорфі на Рейні

Батько – Самсон Гейне - єврейський торговець,  торгував тканинами, колишній офіцер гвардії

Мати – Бетті Гейне – освічена жінка, знала чотири мови, літературу, філософію

Навчання - Дюссельдорфський католицький ліцей,  Боннський, Геттінгенський, Берлінський університети.

Освіта. Доктор права

Заняття комерцією у Гамбурзі у торговій фірмі дядька — мільйонера Соломона Гейне.

Кохання до своїх кузин, доньок Соломона: спочатку в Амалію, а згодом — у Терезу.

Літературний дебют Гейне (1817 р.) «Вірші Генріха Гейне»Слава.  «Книга пісень». У 1827 р. збірка «Книга пісень» принесла поету славу. Вона об'єднала всі вірші, написані митцем до того часу. За життя Г.Гейне збірка перевидавалася 12 разів.

Подорожі  Німеччиною,  Англією, Італією

Цензурні перепони та переслідування. Сміливі виступи Гейне в пресі та його художні твори, спрямовані проти німецької націоналістичної й релігійної політики, спричинили цензурні перепони та переслідування. Служіння ідеям свободи, рівності й братерства спонукали Генріха Гейне стати, за його власним висловом, «барабанщиком революції».

У Парижі. Політичне цькування набрало таких обертів, що Гейне змушений був рятуватися втечею до Франції. У Парижі Гайне прожив останні 25 років свого життя (1831-1856).

Одруження. У 44-літньому віці Гейне одружився з простою селянською дівчиною, продавщицею Кресане Ежені Міра, яку називав на німецький лад Матильдою

«Матрацна могила» (параліч спинного мозку). У травні 1848 р. Гейне востаннє вийшов з дому, і пішов до Лувра. Він знепритомнів там, упавши біля славетної статуї Венери Мілоської. Усі наступні вісім років свого життя, названі самим поетом «матрацною могилою», він провів прикутий до ліжка. Гейне не здавався і навіть зберігав почуття гумору. Напівсліпий і нерухомий письменник правою рукою піднімав повіку одного ока, щоб хоч трохи бачити, а лівою на широких аркушах виводив великі літери.

Смерть. Перед смертю поет попросив покласти собі на груди квіти. Із захопленням він повторював: «Квіти! Квіти! Яка прекрасна природа!».  Його останні слова: «Писати! Паперу, олівець!..»Помер Гейне 17 лютого 1856 р. Похований на кладовищі Монмарт

Основні твори: «Книга пісень» («Задзвени із глибини», «Коли настав чудовий май…», «На півночі кедр одинокий…», «Не знаю, що стало зо мною…», «Коли розлучаються двоє…»), «Подорожні картини», «Німеччина. Зимова казка», «Сілезькі ткачі», «Романцеро».

Д/з   Підготувати запитання з вивченої теми для однокласників; «На півночі кедр одинокий…», Вивчити на память «Не знаю, що стало зо мною"